ЛОЗИНСЬКИЙ Йосип Іванович (псевдоніми і криптоніми — І. Л.; Л.; Л. из-над Скла; Л-скій; Л.
из Перемышльского; Самоук Гриць; Ruthene; 20.12.1807— 11.08.1889; за ін. даними, 30.07. 1889) — етнограф, мовознавець і публіцист. Н., за деякими даними, в с. Гурку біля Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща), за іншими — в с. Вірко (нині с. Ничко Жешувського воєводства в Польщі) в сім’ї священика. Закінчив перемишльську г-зію і Львів. духовну семінарію (1831). Працював священиком у с. Радохинці (нині село Мостиського р-ну Львів. обл.), зібрав там значний фольклорно-етногр. матеріал. На його основі та із залученням матеріалів широкого кола дописувачів підготував і 1835 опублікував у Перемишлі латинкою (рукопис, однак, був підготовлений кирилицею) працю «Ruskoje wesile» (це був перший і, на думку дослідників, найповніший опис укр. весілля з обрядовими піснями). У ній описано осн. етапи весільного церемоніалу, його складові, обрядові та магічні дійства. Наведено відомості про весільну обрядовість ін. регіонів. Порівняння зроблено у широкому загальноукр. і східнослов’ян. контексті. Починаючи з 1834 (цього року опублікував статтю «Про запровадження польської абетки в руську писемність»), пропагував запровадження в укр. писемність Галичини латинки замість кирилиці. Це викликало опір і критику з боку укр. інтелігенції, зокрема М.Шашкевича, Й.Левицького та ін., й спричинило т. зв. азбучну війну в Галичині (див. «Азбучна війна» 1859). 1837 склав буквар укр. мови зі значними елементами фоне-
260 ЛОЗИНСЬКИЙ
М.М. Лозинський.
тичного правопису. Відстоював думку, що літ. мова має ґрунтуватися на народній. 1846 оприлюднив граматику живої української мови (вийшла друком у Перемишлі, нині м. Пшемисль, Польща, під назвою «Grammatika j“zika ruskiego (maloruskiego)»; вважалася найкращою на той час). Після 1848 відійшов від ідеї запровадження в укр. правопис латинки і вже в ході «Азбучної війни» 1859 почав виступати проти неї. У своїх висловлюваннях став близьким до «москвофілів». Працював на ниві шкільництва. П. у м. Яворів. Праці: Українське весілля. К., 1992. Літ.: Худаш М.Л. Із маловідомої мовознавчої спадщини Й.І. Лозинського. «Мовознавство», 1989, № 4; Його ж. Алфавітно-правописні принципи Й.І. Лозинського. В кн.: Лозинський Й.І. Українське весілля. К., 1992. В.І. Наулко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лозинський Йосип Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
