ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558—1583 — заг. назва воєн. дій Росії, Польщі, Литви, Швеції та Данії за землі Лівонського ордену. Розпочата наступом військ рос. царя Івана IV на територію Лівонського ордену з метою утвердити рос. владу на Балт. узбережжі. Успіхи рос. армії на початковому етапі війни (захоплення Нарви та Дерпта, нині м. Тарту, обидва в Естонії) змусили Лівонський орден перейти під патронат короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда II Августа (1561), що призвело
до втягування в конфлікт Польщі й Литви (які 1569 об’єдналися в Річ Посполиту). Противниками Росії в боротьбі за «лівонську спадщину» виступили також Данія та Швеція. Воєн. дії були перенесені на територію Великого князівства Литовського: рос. армія здобула Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь; 1563), однак невдовзі зазнала поразки на р. Ула (бас. Зх. Двіни; 1564). Наприкінці 1570-х рр. майже вся Прибалтика — за винятком Риги (нині столиця Латвії) та Ревеля (нині м. Таллінн, столиця Естонії) — опинилася під контролем рос. царя. Невдовзі, однак, воєн. успіхи польс. короля Стефана Баторія переломили хід війни: за умовами Ям-Запольського перемир’я 1582 Росія зреклася на користь Речі Посполитої Лівонії (до 1561 назва всієї території сучасної Латвії і Естонії) та Полоцька (здобутого Стефаном Баторієм 1579). Боротьба зі Швецією закінчилася втратою рос. царем низки рос. міст, що було закріплено Плюсським перемир’ям 1583. Літ.: Форстен Г.В. Балтийский вопрос в ХVI и ХVII столетиях (1544— 1648 гг.), т. 1. СПб., 1893; Новодворский В. Борьба за Ливонию между Москвою и Речью Посполитою (1570—1582). СПб., 1904; Королюк В.Д. Ливонская война. М., 1954; Rasmussen K. Die Livandische Krise 1554—1561. Kobenhavn, 1973; Tiberg E. Zur Vergeschichte des Livandischen Krieges: Die Beriehungen zwischen Moskau und litanen 1549—1562. Uppsala, 1984. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558—1583» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
