ЛИХОЛАТ Андрій Васильович (12.12.1914—16.12.1993) — історик, д-р істор. н. (1963), професор (1978), засл. діяч науки УРСР (1984). Н. в с. Розсохуватка (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.). 1935—40 навч. на істор. ф-ті Київ. ун-ту. 1940 вступив до аспірантури по кафедрі історії України. Цього ж року був направлений до Москви на нав-
194 ЛИХОЛОБОВА
З.Г. Лихолобова.
Герб роду Лихопоїв.
чання у ВПШ при ЦК ВКП(б). У роки окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) був керівником пропагандистської групи ЦК ВКП(б). Протягом 15 років (1942—57) працював у апараті ЦК ВКП(б)/ КПРС, де пройшов шлях від інструктора до зав. сектору сусп. наук відділу науки і вузів ЦК КПРС. Регулярно друкувався в центр. пресі з питань ідеологічної роботи та істор. науки (остання вважалася складовою частиною пропагандистської системи ВКП(б)/КПРС). 1948 опублікував монографію «Разгром буржуазно-националистической Директории», 1954 — «Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917—1922 гг.)» (1955 перекладена укр. мовою). За час роботи в апараті ЦК КПРС брав участь у підготовці парт. документів, що визначали напрями розвитку істор. науки в СРСР, зокрема — тез ЦК КПРС «300-ліття возз’єднання України з Росією», про 40-річчя Жовтневого перевороту в Петрограді 1917, про 50-річчя революції 1905—1907, рішення ЦК КПРС про ж. «Вопросы истории» (1957), про стан розробки історії народів СРСР та ін. 1957 направлений на наук. роботу в Київ у Інститут історії партії при ЦК Компартії України — філіал Інситуту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, очолив сектор публікації історико-парт. документів. 1961—93 працював в Ін-ті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України) — старшим наук. співробітником відділу історії Великої Жовтневої соціаліст. революції та громадян. війни, зав. відділу історії комуніст. буд-ва, провідним наук. співробітником відділу сучасної історії України. Написав понад 20 монографій, серед них типові для рад. історіографії 1970—80-х рр. праці: «Под ленинским знаменем дружбы народов: Единство действий трудящихся Украины и России в борьбе за победу и укрепление Советской власти» (1970), «Содружество народов СССР в борьбе за построение социализма» (1976), «Национализм — враг трудящихся» (1986) та ін. Брав участь як член редколегії, відп. редактор і автор у виданні багатотомних праць: «Істо-
рія Української РСР» у 8-ми т., 10-ти кн. (1977—79), «Історія Києва» в 3-х т., 4-х кн. (1986—87) та ін. Під його кер-вом підготовлено 15 кандидатів і 5 д-рів істор. наук. П. у м. Київ. Літ.: Маковійчук І.М. Вшанування доктора історичних наук професора А.В. Лихолата у зв’язку з його 70-річчям. «УІЖ», 1985, № 2; Андрій Васильович Лихолат [Некролог]. «УІЖ», 1994, № 2/3; Вчені Інституту історії України, вип. 1. К., 1998; Сандул В. Говорити тільки правду [До 75-річчя А.В. Лихолата]. «Авангард» (Катеринопіль, Черкаська область), 1991, 10 лютого. О.А. Удод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИХОЛАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
