ЛЕТИЧІВ — с-ще міськ. типу Хмельницької області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Вовк при впадінні до р. Пд. Буг, за 51 км на сх. від обласного центру та за 33 км від залізничної ст. Деражня. Населення 10,9 тис. осіб (2004). Першу відому рукописну згадку про Л. дослідники датують 1404 — це документ для краківського підстолія Пйотра Шафранця на кілька маєтностей у
кового пов. Подільської землі, а від 1434 — Подільського воєводства. Від 1442 увійшов до складу Кам’янецького ген. староства (див. Староство). Ймовірно, з серед. 15 ст. йому було надано магдебурзьке право. Упродовж 15—17 ст. місто не раз зазнавало нападів татар (воно розташовувалося на одному з відгалужень Чорного шляху), особливо спустошливими були навали 1453 та 1537. Після останньої король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд I Старий змушений був від-
Літературномеморіальний музей Лесі Українки в м. НовоградВолинський. Фото початку 21 ст.
Літературномеморіальний музей Лесі Українки в м. НовоградВолинський. Одна із кімнат музею. Фото початку 21 ст.
Летичів. Замок, костьол та домініканський кляштор. Малюнок Н. Орди, літографія М. Фаянса. 1860-ті роки.
130 ЛЕТИЧІВСЬКИЙ
новити місту магдебурзьке право. З опису 1494 відомо про дерев’яний Летичівський замок. Постановою варшавського сейму 1581 у Л. створено гродський суд. 1598 у місті за постановою варшавського сейму збудовано новий замок. Після 1606 почалося буд-во домініканського монастиря (домініканські ченці замешкали поблизу Л. значно раніше, вони ж принесли до Л. з Риму ікону Пресвятої Діви Марії Богородиці; див. Летичівський домініканський монастир Успіння Пресвятої Діви Марії). Згідно з описом 1613, замок мав 8 веж і був слабо озброєним. Осн. оборонне значення мали став та болота довкола міста. Від 1641 в місті відбувалися виїзні сесії кам’янецького земського суду (повноцінний земський суд почав діяти з 1767). 1672—99 місто перебувало у складі Костянтинівського (Новокостянтинівського) пашалику Кам’янецького ейялету Османської імперії. Від 1793 (після 2-го поділу Речі Посполитої) перейшло під юрисдикцію Російської імперії, з 1795 — повітове місто Подільської губернії. За інформацією Подільського губернського стат. к-ту, в місті 1899 мешкало 8179 осіб, з них 4043 чол. та 4136 жін. статі. Соціальна стратифікація виглядала так: 570 дворян, 11 представників духівництва, 7080 міщан, 179 селян, 313 військових та 26 інозем-
ців. Серед них 2102 православних, 1172 католиків, 2 лютеран, 4900 євреїв та 3 мусульман. У роки Першої світової війни місто деякий час було під угор. і нім. окупацією. Упродовж 1917—21 не раз було в епіцентрі військ. і політ. подій української революції 1917— 1921. Остаточно увійшло до складу Подільської губ. УСРР 1922. Райцентр від 1923. Від 17 липня 1941 і до 23 березня 1944 окуповане вермахтом (див. Друга світова війна). Тоді у місті було створено єврейс. гетто, а в замку — концтабір. Наприкінці 1942 біля передмістя Залетичівка було вбито понад 7 тис. мирних жителів (переважно євреїв) і військовополонених. По війні на місці розстрілів встановлено пам’ятник. 1974 у місті споруджено пам’ятник У.Кармалюку. Збереглися залишки замку та домініканський монастир (нині реставрований), діє Михайлівська церква. Літ.: Dr. M. Latycz\w. В кн.: Slownik Geograficzny Kr\lewstwa Polskiego i innych kraj\w slowian`skich, t. 5. Warszawa, 1884; Архив Юго-Западной России, ч. 8, т. 2. К., 1894; Грушевський М. Опис подільських замків 1494 р. «ЗНТШ», 1895, т. 7, кн. 3; Труды Подольского Губернского Статистического комитета, вып. 9. Каменец-Подольск, 1901; Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV—XVIII ст.: Кордони воєводств у світлі джерел. К., 1993; Його ж. Повітовий поділ Подільського воєводства в останній чверті XVI—XVIII ст. В кн.: Вісник Львівського університету: Серія історична, вип. 32, 1997; Kolodziejczyk D. The Ottoman Survey Register of Podolia (ca. 1681): Defter-i Mufassal-i Eyalet-i KamaniHe, part 1: Text, Translation, and Commentary. Kyiv—Cambridge, Massachusetts, 2004; Archiwum Glo`wne akt Dawnych w Warszawie. Archiwum Skarbu Koronnego, dzial. 56, sygn. K. 4/I, K. 38—75. В.М. Михайловський.
Летичів. Башта замку. Фото 2008.
Летичівський домініканський монастир Успіння Пресвятої Діви Марії. Нині — парафіяльний костел і монастир лоретанок. Фото 2008.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕТИЧІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
