ЛЕЗЮР (Lesur) Шарль-Луї (24. 08.1770—1849) — франц. письменник, публіцист, історик. Н. в м. Гіз (Франція). З початком Французької революції кінця 18 століття переїхав у Париж, став там відомим як автор популярних поетичних творів і театральних п’єс. У роки Директорії був співробітником МЗС Франції, редагував час. «Argus», створений франц. урядом для протидії англ. впливам у континентальній Єв-
102 ЛЕЙ
О.І. Лейпунський.
ропі. У статтях, що публікувалися тут, йшлося також про «узурпацію в Європі» з боку Російської імперії, яка «знищила силу Швеції, зруйнувала Польщу, скасувала свободу козаків в Україні». 1807, за дорученням франц. імп. Наполеона І Бонапарта, Л. підготував для урядовців історико-інформаційний трактат «Про політику та розбудову російського панування» (вийшов друком у Парижі). В ньому увага знову приверталася до міжнар. амбіцій рос. імператорів, які «переступили Дністер, Борисфен [Дніпро], Дунай і навіть широкий бар’єр Чорного моря», знищили Річ Посполиту — кордон «між Росією і “цивілізованою Європою”». 1810 він анонімно надрукував у Парижі книгу «Історична картина політики римської курії від початку її могутності до наших днів», в якій обґрунтовував здійснене франц. імп. Наполеоном I Бонапартом позбавлення папства світської влади. 1812, під час походу «Великої армії» проти Росії (див. Війна 1812), перевидав у розширеній версії трактат «Про політику...», включивши до нього відредагований особисто Наполеоном I Бонапартом псевдодокумент «Заповіт Петра Великого», що був складений наприкінці 18 ст. польс. емігрантом М.Сокольницьким й поширювався відтоді в істор. літературі. 1814 у Парижі видрукував у повному обсязі (1813 побачило світ пробне видання) 2-томну
«Історію козаків, якій передує вступ або погляд на народи, що мешкали в країні козаків до навали татарів». За повнотою документації ця праця перевершила все, що публікувалося раніше на Зх. про Україну. В ній докладно охарактеризовано систему військ. організації та тактику битв козаків, їхню боротьбу проти польс. панування, висвітлено становлення, зміцнення й руйнування Запорозької Січі (останню Л. вважав «унікальним об’єднанням у давній і новій історії»). Разом з тим Л. цілком відмовився від посилань на рос. історіографію, мотивуючи це тим, що її представники «не погоджуються визнавати козаків нацією й змальовують їхні подвиги часом у надто непривабливому світлі». Провідними постатями визвол. змагань укр. народу він вважав Б.Хмельницького (його правління, на думку Л., становило «видатну добу») та І.Мазепу (за те, що той уклав союз із Швецією), а перехід України «під покровительство Росії» трактував як повернення до «нового рабства». Продовженням істор. студій Л. став заснований ним 1828 «Історичний та політичний щорічник». Бл. 1830 Л. повернувся до м. Гіз, де зайняв посаду мера. Тв.: Histoire des Kosaques, pre`ce`de`e d’une introduction ou coup-d’oeil sur les peoples qui ont habite` le pays des Kosaques, avant l’invasion des Tartares, t. 1—2. Paris, 1814. Літ.: Lesur. В кн.: Grand dictionnaire universal du XIXe siPcle, t. 10. Paris, б/р; Борщак І. Наполеон і Україна. Львів, 1937; Ададуров В. Між політикою та наукою: наполеонівський публіцист Шарль-Луї Лезюр і його «Історія козаків». В зб.: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки, вип. 15. К., 2006. М.М. Варварцев.
великих розмірів, «добрий лей» та «чистий лей» — її високу пробу, «готовий лей» — готівкові монети. Вислів «лей грішми добрими, готовими, чистими» означав сукупність розмінної монети (відповідної якості) на вартість лея; 2) назва сучасної грошової одиниці Молдови; 3) назва нац. валюти Румунії. Літ.: Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові в кінці 14 — першій третині 19 ст.: Проблема функціональних поліномінацій в адаптивних термінологічних системах. Чернівці, 1997; Його ж. Монетно-лічильне найменування «леу, лей» в молдово-буковинських документах ХVIII ст. Питання історії України: Збірник наукових статей, т. 2. Чернівці, 1998. О.Д. Огуй.
Лезюр Ш.-Л. «Histoire des Kosaques». Т. 1. Париж, 1814. Титульний аркуш.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕЗЮР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
