ЛЕВЧЕНКО Михайло Михайлович (псевдоніми — Лучинський Богуслав, Лучинський Болеслав, Незначний Борис; 1830 — 9.10.1891) — лексикограф і етнограф. Н. в м. Київ. Отримавши освіту, прагнув поширювати знання серед своїх земляків, які через матеріальну скруту були обмежені в можливостях вчитися. У зв’язку з цим писав, що «людям, пользующимся материальною обеспеченностью и, вследствие того, имевшим воз-
можность получить какое-нибудь образование, предстоит святой долг помочь своим землякам в этом благородном стремлении». У липні 1861 в ж. «Основа» опублікував коротку статтю «Заметка о русинской терминологии», присвячену постановці питання про розробку наук. термінології на основі народної — загальнодоступної — мови, в т. ч. укр. наук. термінології на основі укр. нар. мови. У ній висловив тезу, що оскільки новітня (на відміну від середньовічної) «наука делается общим достоянием, поэтому и термины научные должны быть общепонятны». На його думку, «термины научные следует составлять в духе народного языка, так, чтобы впоследствии они могли быть приняты самим народом». Наприкінці цієї статті додав короткий словник (більше 100 слів), створений саме в такому дусі (в ньому пропонувалося, зокрема, термін «арифметика» замінити терміном «щотниця», «алгебра» — «німа щотниця, або німощот», «аллегория» — «инослов» і т. д.). 1874 оприлюднив у Києві працю «Опыт русско-украинского словаря» (це був перший російсько-укр. словник, реєстр якого містив понад 7500 рос. і бл. 9000 укр. слів; тривалий час він був єдиним підручником укр. лексики і, за характеристикою А.Кримського, «відслужив велику службу українцям»). До укр. частини цього словника увійшли переважно пд.-сх. наріччя та слова з творів укр. письменників. Окремими реєстрами виділені «Личные имена южноруссов» та «Географические имена». 1875 у 5-му томі «Записок Юго-Западного отделения императорского Русского географического общества» побачила світ його розвідка «Кілька даних про житла та їжу південнорусів». Написав і опублікував низку ін. етногр. праць. П. у м. Київ. Літ.: Москаленко А.А. Нарис історії української лексикографії. К., 1961; Горецький П.Й. Історія української лексикографії. К., 1963. За: Дзендзелівський Й.О. Левченко М.М. В кн.: Українська мова. Енциклопедія. К., 2000.
пецькій родині. Навч. в 2-й Харків. г-зії (у той час малювання там викладав худож. і педагог Д.Безперчий). Од 1878 до 1883 — вільний слухач петерб. Академії мист-в. Його учителями були М.Клодт та В.Орловський. Художні смаки сформувалися під ідейно-естетичним впливом передвижників. Через хворобу й нестатки не закінчив навчання. Починаючи від 1886 і протягом 18 років активно брав участь у заходах Т-ва пересувних худож. виставок. Викладацьку роботу розпочав у Харків. рисувальній школі М.Раєвської-Іванової. Розквіт його творчості припадає на 1890 — початок 20 ст. Сюжетами для своїх полотен обирав глухі куточки сіл та провінційних міст. Типовими для картин Л. були назви: «Глибока осінь», «Відлига», «Глухомань. Село взимку» (1903), «Стара хата», «Блакитна хата», «Опівдні хата», «Український пейзаж», «Серед зелені» та ін. Його пейзажі позначені виразним соціальним спрямуванням. Був також майстром інтер’єрного жанру («Інтер’єр з лампою», «Куточок майстерні», «Вітальня», «На кухні», «На веранді», «Натхнення», «Інтер’єр з роялем» та ін.). Його інтер’єрний цикл, на думку критиків, став унікальним явищем в укр. живописі того часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Левченко Михайло Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
