Одним з найважливіших аспектів вивчення використання тру-дових ресурсів є аналіз результативності праці в процесі вироб-ництва товарів і послуг: вимірювання рівня динаміки продуктив-ності праці, вивчення чинників зростання продуктивності праці. Рівень продуктивності праці може бути виражений двома по-казниками: • кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (цей показник називається середнім виробництвом продукції за оди-ницю часу або продуктивністю праці); • витратами часу на одиницю продукції (цей показник назива-ється трудомісткістю одиниці продукції). Уведемо позначення: кількість продукції Q, витрати праці Т, середнє виробництво продукції за одиницю часу (продуктивність праці) W(W = Q/T); трудомісткість (t = T/Q). Перший показник є прямим показником продуктивності праці, оскільки, чим більша величина цього показника, тим вища проду-ктивність праці. Другий показник є зворотним, оскільки, чим ме-нша величина цього показника, тим вища продуктивність праці. Звідси випливає, що виробництво продукції за одиницю часу і трудомісткість продукції є зворотними величинами, тобто спо-стерігаємо такі співвідношення:
Наприклад, обсяг виробленої продукції становив 2000 оди-ниць, а затрати праці 1000 людино-годин. Отже, що за одну годину один працівник виробляє дві одиниці продукції (W = = 2000 : 1000 = 2 од. / люд.-год.) і на виробництво кожної оди-ниці продукції було затрачено: t = 1000/2000 = 0,5 люд.-год./од. чи t = = 1/W = 1/2 = 0,5 люд.-год./од. Звернемось перш за все до показника виробництва продукції за одиницю часу, що найчастіше використовується в економічних розрахунках. При розрахуванні рівня продуктивності праці як продукція, так і витрати праці можуть бути виражені в різних одиницях вимірювання. Розглянемо знаменник показника вироб-ництва продукції за одиницю часу — затрати праці на виробниц-тво продукції (Т). Вони можуть бути виміряні: • у відпрацьованих людино-годинах; • у відпрацьованих людино-днях; • у відпрацьованих людино-місяцях, людино-кварталах або людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період). Відповідно розрізняють показники рівня продуктивності пра-ці: середньогодинне, середнедньодобове, середньомісячне, сере-дньоквартальне, середньорічне виробництво продукції. Якщо затрати праці виміряні у відпрацьованих людино-годинах (Тг), отримують показник середньогодинного виробництва продукції (Wгод), який характеризує середній обсяг продукції, ви-робленої одним робітником за одну годину фактично відпрацьо-ваного часу:
де Тг — кількість відпрацьованих люд.-год. Якщо затрати праці, виміряні у відпрацьованих людино-днях (Тд), отримують показник середньодобового виробництва проду-кції (Wдоб), який відображає середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за одну відпрацьовану добу:
Рівень середньодобової продуктивності праці залежить від двох чинників: середньогодинного виробництва продукції і міри використання тривалості робочого дня, тобто наявності втрат ро-бочого часу протягом зміни (за всіма причинами). Покажемо взаємозв’язок між двома розглянутими показника-ми рівня продуктивності праці:
де L — середня фактична тривалість робочого дня. Наприклад, припустимо, що при виробництві 20 000 од. продукції затрати праці становлять за місяць 10 000 люд.-год., або 1280 люд.-днів. Розрахуємо показники рівня продуктивності праці. од./ люд.-год.; од./ люд.-день або год. (середня фактична тривалість робочого дня). од./ люд.-день. Якщо затрати праці виміряні середньообліковою чисельністю робітників, отримують показник середньомісячного, середньо-квартального або середньорічного виробництва продукції в роз-рахунку на одного середньооблікового робітника (Wміс) (залежно від того, до якого періоду відносяться обсяг продукції і чисель-ність робітників — місяця, кварталу, року):
де — середньооблікова чисельність робітників. Середньомісячне виробництво залежить від середньодобового виробництва і від кількості днів, відпрацьованих у середньому одним середньообліковим робітником:
де — середня фактична тривалість робочого періоду в днях.
де середня фактична тривалість робочого періоду (в годи-нах) — кількість годин у розрахунку на одного робітника. Наступний показник — показник середньомісячного (кварта-льного, річного) виробництва продукції в розрахунку на одного середньооблікового робітника основної діяльності (Wміс. осн) (у промисловості — промислово-виробничого персоналу):
де — середньооблікова чисельність робітників основної діяльності. Взаємозв’язок з вищевказаними показниками рівня продуктивності праці такий:
де d — частка робітників у загальній чисельності працівників ос-новної діяльності. Наприклад, середньооблікова чисельність робітників в даному місяці становила 60 чол., а всіх працівників основної діяльності — 66 чол. Розрахуємо показники продуктивності праці: од. у розрахунку на одного робітника за місяць; дня; од. у розрахунку на одного робітника за місяць. Невелика розбіжність пов’язана з округленням результатів розрахунку середньодобового виробництва продукції і середньої тривалості робочого періоду:
од. в розрахунку на одного робітника за мі-сяць, або од. у розрахунку на одного робітника за місяць. Звернемося тепер до чисельника прямого показника продук-тивності праці — обсягу продукції, виробленої за даний період. Залежно від вибору одиниць вимірювання продукції розрізнюють натуральний, трудовий і вартісний методи вимірювання рівня продуктивності праці. Натуральний метод. В основі методу лежить облік продукції в натуральних одиницях вимірювання: штуках, метрах, тоннах тощо. Рівень продуктивності праці при цьому виражається кіль-кістю штук, метрів, тонн продукції, вироблених за одиницю часу:
де Q — обсяг продукції в натуральних одиницях вимірювання. Перевагами цього методу є простота розрахунку, наглядність, об’єктивність вимірювання рівня продуктивності праці. Водно-час сфера використання натурального методу вельми обмежена. Він може застосовуватися тільки на підприємствах, дільницях виробництва, у галузях, де виробляється однорідна продукція або ведеться облік витрат робочого часу на кожен вид продук-ції, що виробляється. Використання умовно-натуральних оди-ниць вимірювання продукції дає змогу дещо розширити сферу застосування натурального методу вимірювання рівня продук-тивності праці. Наприклад, на підприємстві працівниками основної діяльності відпрацьовано за період, що розглядається, 420 людино-днів, а випуск продукції характеризується даними гр. 1, 2 (див. табл. 1).
Таблиця 1 ОБСЯГ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ВИДАМИ ПРОДУКЦІЇ Вид продукції Вага однієї банки, г Обсяг виробництва, тис. шт. Коефіцієнт перерахунку в умовні банки 250 г (гр. 1 : 250) Обсяг виробництва в умовно-натуральному вираженні, тис. шт. (гр. 2 гр. 3) А 1 2 3 4 а 350 50 1,4 70 b 200 100 0,8 80 c 200 40 0,8 32 d 250 30 1,0 30 Усього — 220 — 212
Визначимо загальний обсяг виробництва у вигляді кількості вироблених банок однієї маси (у перерахунку на 250-грамові банки). Для цього в гр. 3 розрахуємо коефіцієнт переведення в умов-ні 250-грамові банки (350 / 250 = 1,4 тощо). Тепер можемо обчи-слити (гр. 4) кількість продукції в умовно-натуральному виразі (у перерахунку на 250-грамові банки) (50 1,4 = 70 тощо). Розділивши загальний обсяг виробництва на затрати праці, визначимо рівень продуктивності праці: шт. у розрахунку на одного працівника за період, що розглядається. Трудовий метод. В основі методу лежить вимірювання обсягу виробленої продукції в нормо-годинах робочого часу. Вимірюва-чем різних видів продукції або робіт при цьому є нормативна трудомісткість. Наприклад, у цеху виробляється два види продукції а і b. Про-дукції a вироблено 1000 шт. (q) при нормативних затратах робо-чого часу 0,9 год. У розрахунку на одиницю виробу (tн), а продукції b — 500 шт. (q) при нормативній трудомісткості 0,4 год (tн). Визначимо загальний обсяг виробленої продукції в трудовому виразі: нормо-год. Для розрахунку рівня продуктивності праці обсяг продукції, виражений у нормо-годинах, зіставляється з фактичними затра-тами праці. У результаті отримують виробництво продукції в но-рмо-годинах у розрахунку на одну відпрацьовану годину, день або на одного працівника за місяць, квартал, рік.
де Q — обсяг виробництва в трудових одиницях вимірювання. Наприклад, фактично відпрацьовано 1000 людино-годин. Тоді отримаємо W = 1100/1000 = 1,1 нормо-годин продукції за одну відпрацьовану людино-годину. Отриманий результат можна розглядати також як показник ви-конання норм виробітку. Справді, якщо припустити, що фактичні затрати праці (1000 людино-годин) дорівнюють 100 %, то нормати-вні затрати на той самий обсяг продукції (1100 людино-годин) ста-новитимуть 110 %, тобто норми виробітку перевиконані на 10 %. На відміну від натурального трудовий метод дозволяє вимі-рювати продуктивність праці робітників, що виконують різні ви-ди робіт. Об’єктивність вимірювання при цьому залежить від до-стовірності нормативів затрат робочого часу. Даний метод також має обмежену сферу застосування, оскільки нормативи трудомісткості на різних підприємствах унаслідок специфіки умов вироб-ництва різні. Трудовий метод застосовується на рівні окремих підрозділів виробництва (цехів, бригад, дільниць тощо), де роз-роблені нормативи затрат робочого часу і звичайно відсутні ціни на продукцію (наприклад, у заготовчих цехах, що випускають напівфабрикати для внутрішньозаводського споживання). Вартісний метод. Цей метод як найбільш універсальний ши-роко застосовується для вимірювання рівня продуктивності пра-ці. В його основі лежить зіставлення обсягу продукції в грошо-вому виразі за затратами живої праці:
де Q — обсяг продукції в грошовому вираженні. Як узагальнюючі показники рівня продуктивності праці мо-жуть бути використані такі показники, як вироблений національ-ний прибуток (чистий матеріальний продукт) у розрахунку на одного зайнятого у сфері матеріального виробництва, валовий внутрішній продукт у розрахунку на одного зайнятого в економі-ці. Перший з перерахованих показників часто називають продук-тивністю суспільної праці. Показники продуктивності праці в деяких галузях економіки такі: • у промисловості — обсяг продукції в натуральному або вар-тісному виразі з розрахунку на одного працівника промислово-виробничого персоналу, в розрахунку на відпрацьований люди-но-день або людино-годину; трудомісткість одиниці продукції або робіт; • у сільському господарстві — виробництво продукції в гро-шовому виразі в розрахунку на одного середньорічного праців-ника, на один відпрацьований людино-день або людино-годину; виробництво сільськогосподарських продуктів у натуральному виразі в розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину; за-трати праці в людино-годинах на виробництво одиниці продукції або на виконання однієї одиниці робіт (на 1 га посіву, оранки тощо); • у будівництві — обсяг будівельно-монтажних робіт за кош-торисною вартістю в розрахунку на одного працівника будівель-но-виробничого персоналу, зайнятого на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах, що відображаються на ба-лансі будівельних організацій у розрахунку на один відпрацьова-ний людино-день або людино-годину; • на транспорті — обсяг робіт (вантажообіг в умовних тонно-кілометрах) у розрахунку на одного працівника, зайнятого на пе-ревезеннях; • у торгівлі — товарообіг у розрахунку на одного працівника, на один відпрацьований людино-день.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ» з дисципліни «Статистика праці»
