ЛЕВИЦЬКА (Левицька-Крушельницька) Галина Львівна (псевд. — Олена П’ятигорська; 23.01.1901— 13.07.1949) — піаністка і педагог. Н. в м. Порохник Ярославського пов. (нині Польща). Дружина І.Крушельницького. Мати Л.Крушельницької. Гри на фортепіано спочатку навч. у своєї матері М.Левицької, потім — в Укр. дівочому ін-ті в Перемишлі. 1920 закінчила Віденську академію музики та образотворчого миства (клас фортепіано Г.Лялевича). Виступила з концертами у Відні. 1920—22 проходила за методом Е.Зауера концертний курс у проф. П.Вайнгартнера. Від 1923 давала концерти у Празі, Кракові, Варшаві, Перемишлі (нині м. Пшемисль, усі у Польщі), Будапешті, Львові, Стрию, Тернополі. Була першою виконавицею в Галичині творів українських композиторів, які жили в УСРР. Від 1926 (і до 1939) працювала викладачкою Вищого муз. ін-ту ім. Лисенка у Львові і паралельно дир. Стрийської філії цього ін-ту (1926—32). 1927 одружилася, 1928 народила доньку. 1931— 32 удосконалювалася на 3-річних курсах вищої майстерності у професора Е.Петрі. Володіла 8-ма іноз. мовами. У її репертуарі були твори як українських композиторів (М.Лисенка, Вас.О.Барвінського, Л.Ревуцького, В.Косенка, М.Колесси, Б.Лятошинського, Н.Нижанківського, А.Рудницького, Р.Сімовича), так і зарубіжних (Ф.Ліста, Ф.Мендельсона, Р.Шумана,
Ф.Шопена, Л.Бетховена, Ф.Шуберта). Її мист-во характеризувалося високою виконавською к-рою, своєрідною романтичною манерою гри, масштабністю. Публікувала праці з питань музикознавства, оприлюднила кілька рецензій та теор. робіт (незавершеним залишився рукопис «Основні принципи педалізації»). Брала активну участь у муз. житті Львова. У грудні 1934 у Києві за вироком виїзної сесії Військ. колегії Верховного суду СРСР був розстріляний її чоловік. Після приєднання західноукр. земель до УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) працювала професором Львів. держ. консерваторії і за дорученням керівника цієї консерваторії Вас.О.Барвінського організувала при консерваторії муз. школу. 22 серпня 1940 Управління у справах мист-в при РНК УРСР призначило її на посаду дир. цієї школи. Після визволення Львова від гітлерівської окупації була викладачкою Львів. консерваторії. 1946—47 виступила з циклом тематичних вечорів у Великому залі Львів. держ. консерваторії. Разом зі своїми сестрами — Марією та Стефанією — створила інструментальне тріо «Сестри Левицькі» (сама грала на фортепіано, Стефанія — на скрипці, а Марія — на віолончелі). Серед її учнів — О.Криштальський, А.Гнатишин, В.Самохвалова, Ю.Новодворський. П. у м. Львів. Тв.: Галина Тимінська-Василашко. «Назустріч», 1934, ч. 13; Микола Лисенко. Львів, 1938; «Кавказ» С.Людкевича. «Наші дні», 1943, ч. 4. Літ.: Гелітович К. Життя, віддане музиці. «Музика», 1983, ч. 2; Криштальський О. Життя, присвячене музиці. «Поступ», 2001, 23—24 січня; Воробкевич Т. Документальні матеріали про Консерваторійну музичну школу у Львові (1939—1941 роки). «Вісник Львівського університету», 2004, вип. 4; Лисенко І. Словник музикантів України. К., 2005. І.М. Лисенко.
ка. Навч. і склав докторат (1875) у Львів. ун-ті. Працював учителем середніх шкіл у Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща; 1867—79) та Львові (1879—83). 1883—99 керував кафедрою історії Австрії Краківського університету. Вивчав історію раннього середньовіччя Польщі («Мешко II», 1875) та політичну історію Польщі 15 ст. У дослідженнях «Вступ на трон польський Казиміра Ягеллончика» (1886) і «Повстання Свидригайла» (1892) висловив тезу (згодом спростовану) про інкорпорацію Польщею Литви після Кревської унії 1385. Підготував до видання збірники джерел: «Index actorum saeculi XV» (1888), «Codex epistolaris saeculi XV» (1891—94), «Listy i akta P.Myszkowskiego» (1898). На 2-му з’їзді польс. істориків 1890 виголосив доповідь про стан і завдання досліджень 15 ст. Написав підручник для середніх шкіл «Нарис історії Польщі і з’єднаних з нею руських країв» (1884, багато разів перевидавався з доповненнями Ю.Фредберга, останній раз — 1945 в Лондоні (Велика Британія); розширена версія являла собою фактографічний довідник). «Нарис...» не раз критикували за недоліки у з’ясуванні причинності подій (Л. дотримувався концепції історії Польщі краківської істор. школи). П. у м. Краків. Стефан Вжосек. Переклад з польської А.О. Гурбика.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВИЦЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
