ЛЕВЕНЕЦЬ Юрій Анатолійович (н. 06.08.1961) — учений-історик, політолог. Д-р політ. н. (2001), академік НАН України (2009). Н. в м. Бугуруслан Оренбурзької обл. (РФ). 1983 закінчив Київ. ун-т. У липні—грудні 1983 — асистент Полтав. пед. ін-ту. Від 1983 — аспірант, з 1987 — асистент цього ж ін-ту. Канд. істор. н. (1987). Від березня 1990 — старший наук. співробітник Ін-ту політ. досліджень при ЦК Компартії України (від 1991 — Ін-т нац. відносин і політології АН України; від 1998 — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України). Від лютого 1994 — учений секретар, заст. директора, з листопада 2005 — в. о. директора, від травня 2006 — дир. цього ін-ту. Цього ж року обраний чл.-кор. НАН України. Секретар Координаційної ради з питань внутр. політики при Президентові України (1998—2000). Член колегії Держ. к-ту в справах національностей та міграції (2006—07), член колегії МЗС України (від 2008), член
Науково-експертної Ради при КМ України (від 2008). Опублікував понад 50 наук. праць із питань етнополітології, теорії та історії політ. науки, політ. історії України. Коло його наук. інтересів включає проблеми теорії, історії та динаміки розвитку нац. процесів в Україні, взаємопроникнення і взаємовпливів політики, політ. к-ри, етнонац., регіональних, реліг. відносин. Низка його праць присвячена вивченню: правових, соціально-політ. та етнопсихологічних механізмів регулювання міжетнічних конфліктів; закономірностей розвитку етнополіт. процесів; діалектики відносин між державою і поліетнічними соціумами; ціннісно-культурологічного переосмислення ролі й сусп. значення духовних надбань нації. У серії робіт виклав еволюцію української національної ідеї на тлі політ. та етнічної історії, у контексті пошуків етнополіт. моделей. Був одним з ініціаторів створення 6-томної «Політичної історії України ХХ століття». Здійснив пошук оптимальних шляхів мінімізації втрат від міжнац. суперечностей та регіональних відмінностей, забезпечення стабільності сусп. життя, розробляв і моделював оптимальні варіанти етнополітики, застосовуючи типологізацію соціальної динаміки й порівняльний аналіз різних політ. систем для оптимізації технології управління сферою політ. і міжетнічних відносин. Новацією в Україні стали його дослідження з проблем політ. антропології, заглиблення в традиції політ. практик різних народів, аналіз технологій політ. інтеракцій різних політ. суб’єктів. Завдяки антропологізації політ. рефлексії в Україні Л. виявив нові перспективи осягнення людського як особистісного, а людське розглядається ним як загальновизнане й таке, що набуло норми і значення сусп. легітимності. Праці: Вибори-98 (підсумки, аспекти структурування українського суспільства і парламенту). К., 1998 (у співавт.); Парламент України: Вибори’98 (документи, статистика, бібліографія). К., 1998 (у співавт.); Національні меншини в Україні на початку ХХ ст. В кн.: Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект. К., 2000 (у співавт.); Президент України: Бібліографічний
покажчик. К., 2000 (у співавт.); Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХIX — початок ХХ століття). К., 2001; Ідеологія у світі політики. К., 2002; Парадокси українського парламентаризму. К., 2003; Політична історія України. ХХ століття, т. 1—6. К., 2002—03; Держава у просторі громадського суспільства. К., 2005; Україна: політична історія. ХХ — початок ХХI століття. К., 2007. Ю.І. Шаповал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВЕНЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
