ЛЕБІДЬ Дмитро Захарович (11. 01.1893—30.10.1937) — парт. та рад. діяч, канд. у члени політбюро ЦК КП(б)У (1921—22), член політбюро ЦК КП(б)У (1922— 24). Н. в с. Єлецько-Миколаєвське (нині с. Євецько-Миколаївка Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.) в сел. родині. 1905 вчився у 2-річному залізничному уч-щі. 1908—12 працював слюсарем на з-ді штампування, згодом — у вагонних майстернях Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). 1912 — член орг. бюро з виборів до 4-ї Держ. думи Рос. імперії (див. Державна дума Російської імперії) від катериносл. орг-ції РСДРП(б). Тоді ж познайомився з Г.Петровським. Наприкінці 1912 був заарештований, але невдовзі потому звільнений, після цього продовжив нелегальну більшовицьку роботу. Від лютого 1917 — член Катериносл. ради робітн. депутатів, займав посади губернського комісара міліції, заст. голови Катериносл. залізниці. Був редактором газет «Известия Исполкома Екатеринославской железной дороги», «Революционный сигнал железнодорожника». 1918 — редактор «Вестника Народного комиссариата внутренних дел РСФСР». Від січня 1919 — заст. голови Катериносл. губернського виконкому, член губернського к-ту КП(б)У. У липні—грудні 1919 — на партійно-рад. роботі у Владимирі (нині місто в РФ). Від груд-
ня 1919 — редактор газ. «Звезда» в Катеринославі, нач. політвідділу Катериносл. залізниці. Від листопада 1920 — член оргбюро та 2-й секретар ЦК КП(б)У. Висунув ідею боротьби «розвинутої» рос. міської к-ри з «відсталою» укр. сільс. к-рою в Україні. Чинив спротив політиці українізації (див. Українізації політика) від 1923. 1924—25 — голова Центральної контрольної комісії (ЦКК) КП(б)У й нар. комісар Робітничо-сел. інспекції УСРР. 1926—30 — заст. наркома Робітничо-сел. інспекції СРСР, член президії ЦКК ВКП(б). Перебуваючи на роботі в РСФРР, неодноразово виступав на пленумах ЦК ВКП(б) проти політики українізації, окремі елементи якої вважав помилковими. 1930—37 — заступник голови РНК РСФРР/ РРФСР. Делегат Х—ХVII з’їздів РКП(б)—ВКП(б), V—VIII конференцій та IX з’їзду КП(б)У. Член ЦК ВКП(б) в 1930—37. 1 серпня 1937 заарештований за звинуваченням в укр. націоналізмі. Розстрільний список з його прізвищем був підписаний (21 жовтня цього ж року) Й.Сталіним, В.Молотовим, Л.Кагановичем і К.Ворошиловим. 29 жовтня засуджений до смертної кари. Реабілітований 1956. Літ.: Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918—1991). К., 2005; Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б): Историко-биографический справочник. М., 2005. В.Ю. Васильєв.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лебедь Дмитро Захарович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
