ЛАКОТА Григорій (н. 31.01.1883 — п., згідно з довідкою з архіву СБУ, 04.11.1950) — єпископ Української греко-католицької церкви, реліг. і громад. діяч, богослов, історик церкви. Д-р богослов’я (1913), професор (1913). Н. в с. Голодівка (нині с. Задні-
стряни Самбірського р-ну Львів. обл.) в сел. родині Івана Григоровича Лакоти і його дружини Єфросини Петрівни (Кавалець). Початкову освіту здобув у рідному селі та м-ку Комарно (нині місто Городоцького р-ну Львів. обл.). Від 1895 навч. в Академічній г-зії м. Львів, після її закінчення вирішив стати священиком і теологом. 1903—08 поєднував навчання у Львів. духовній греко-катол. семінарії та на богословському ф-ті ун-ту Яна Казимира. 30 жовтня 1908 рукоположений на священика у м. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща) і приступив до пастирської діяльності в с. Тростянець поблизу м. Яворів. У березні 1909 йому було довірено обов’язки особистого душпастиря глави Перемишльської греко-катол. єпархії єпископа К.Чеховича, які він поєднував з обов’язками помічника катехита г-зії в м. Перемишль. У жовтні 1910 — червні 1913 мешкав у м. Відень, працюючи в Ін-ті св. Августина (Augustineum) при Віденському ун-ті над дис. «Значіння нагірної проповіді у св. Матея», водночас служив вікарним священиком церкви св. Варвари. Здобувши ступінь доктора теології, повернувся до Перемишля, де був призначений на посаду професора греко-катол. духовної семінарії. У вересні 1914 перед наступом рос. військ (див. Перша світова війна) виїхав до Словенії, мешкав поблизу м. Любляна. Повернувшись у Галичину, з червня 1915 служив парохом у с. Гусаків
(нині село Мостиського р-ну Львів. обл.). Від жовтня 1916 працював викладачем Перемишльського богословського ін-ту. 1918— 26 займав посаду ректора Перемишльської греко-катол. духовної семінарії. Ці обов’язки поєднував з пастирською діяльністю (1921—24 очолював парафію в с. Дорожин під Перемишлем; 1924 став генеральним вікарієм, 1925 — архіпресвітером єпархіальної капітули, 1926 — єпископом-помічником Перемишльської греко-катол. єпархії). З початком Другої світової війни за дорученням єпископа Й.Коциловського переїхав до м. Ярослав (Польща), звідти здійснював керівництво зх. частиною єпархії, що була окупована нім. військами. До Перемишля повернувся наприкінці червня 1941, після відступу Червоної армії (див. Радянська армія) на сх. під натиском військ вермахту. В ході узгоджених дій польс. і рад. органів влади після звільнення Польщі від нім. окупації був депортований (28 червня 1946) з Перемишля до Львова, де в серпні того ж року, незважаючи на наявність у нього офіц. документів на переселення, був затриманий органами держ. безпеки за звинуваченням у нелегальному перебуванні на території СРСР й спочатку ув’язнений у внутр. тюрмі Львів. обласного управління МДБ УРСР, а потім етапований до Києва. Прибувши до Києва, в перший день слідства — 22 серпня 1946 — був ознайомлений з текстом пред’явленого йому обвинувачення. Там зазначалося, що «Лакота Григорій Іванович достатньо викривається в тому, що, будучи єпископом-суфраганом Перемишльської уніатської греко-католицької єпархії, впродовж ряду років активно здійснював антирадянську політику Ватикану. Крім того, він провадив активну націоналістичну роботу, спрямовану на створення т. зв. Самостійної України. В період окупації України німцями Лакота разом з духовенством уніатської церкви здійснював організовану пособницьку діяльність на користь німецьких загарбників». Упродовж наступних 6 місяців утримувався у в’язниці МДБ УРСР, а потім, незважаючи на бездоказовість звинувачень, засуджений трибуналом
Укр. округу військ МВС СРСР, що 19—21 лютого 1947 розглядав групову справу єпископів та священиків Перемишльської єпархії УГКЦ, до 8 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією всього особистого майна. Помер у шпиталі табору Абезь (неподалік м. Воркута Комі АРСР; нині Республіка Комі, РФ). 24 квітня 2001 у Ватикані проголошено декрет про мучеництво Л. Обряд його беатифікації здійснено 27 червня 2001 у м. Львів за участю папи Іоанна Павла II. Праці: Зібрані історичні праці. Перемишль, 2003; Зібрані послання та проповіді. Перемишль, 2005. Літ.: St=pien` S. Represje wobec kos`ciola greckokatolickiego w Europie Р`rodkowo-Wschodniej po II wojnie s`wiatowej. В кн.: Polska—Ukraina. 1000 lat s-siedztwa, t. 2. Przemys`l, 1994; St=pien` S. Organizacja i struktura terytorialna greckokatolickiej diecezji Przemyskiej w latach 1918—1939. В кн.: Polska—Ukraina. 1000 lat s-siedztwa, t. 3. Przemys`l, 1996; Боцюрків Б. Українська ГрекоКатолицька Церква і Радянська держава, 1939—1950. Львів, 2005; Ліквідація УГКЦ (1939—1946): Документи радянських органів державної безпеки, т. 1—2. К., 2006; оr\dla do dziej\w Ukrain`skiej Cerkwi Greckokatolickiej w Polsce w latach 1944—1989, т. 1. Przemys`l, 2007. Н.С. Рубльова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАКОТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
