ЛАВРОВСЬКИЙ Микола Олексійович (03.12(21.11).1825—30(18). 09.1899) — історик, філололог, педагог, сановник, дійсний член
Імператорської АН (1890). Члензасновник Харківського історикофілологічного товариства, член Історичного товариства Нестора-літописця. Брат П.Лавровського, брат у перших І.Вишнеградського. Н. в с. Видропузьк Тверської губ. (нині село Спіровського р-ну Тверської обл., РФ) в сім’ї сільс. священика. Грамотою оволодів удома. 1841 закінчив повітове духовне уч-ще в м. Торжок (нині місто Тверської обл., РФ), з 1842 навч. на історико-філол. ф-ті Гол. пед. ін-ту в м. СанктПетербург. 1849 без зазначення авторства опублікував свою першу статтю «Сравнение перевода “Одиссеи” Жуковского с подлинником на основании разбора 9-й рапсодии» («Отечественные записки», № 3). По закінченні інту із золотою медаллю 1851 залишився там ад’юнктом кафедри грец. та лат. словесності й старожитностей. Наступного року в збірнику «Опыты историко-филологических трудов студентов Главного педагогического института» (вип. 6) побачила світ написана іще в студентські роки монографія «Избрание Михаила Феодоровича на царство». 1852 був направлений на таку ж посаду до кафедри педагогіки Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет), однак ненадовго затримався у С.-Петербурзі, щоб захистити магістерську працю «Рассуждение о византийском элементе в языке договоров русских с греками» (С.Петербург, 1853; перевидання — Варшава, 1904). Навесні 1853 переїхав на Слобідську Україну. 1854 обнародував дис. про давньорус. «училища», 1855 став д-ром слов’яно-рос. філології. 1856—58 викладав в ун-ті й водночас цензурував газ. «Харьковские губернские ведомости». Друкувався в цьому ж виданні, а також у столичних часописах «Летописи русской литературы и древностей», «Русское слово», «Москвитянин» та ін. 1858 зайняв кафедру рос. словесності Харків. ун-ту, відмовившись від професорства в Петерб. гол. пед. ін-ті. 1859 підготував спецкурс «О характере древнейшей письменности, народной словесности вообще и о “Слове о полку Игореве” в особенности».
15 ЛАВРОВСЬКИЙ
Ю.С. Лавров.
М.О. Лавровський.
16 ЛАВРОВСЬКИЙ
П.О. Лавровський.
1862 виступив з публічною лекцією, присвяченою пам’яті Т.Шевченка. Від цього року служив також деканом історико-філол. ф-ту. Брав участь у діяльності недільних шкіл, учительських з’їздів (написав «Обозрение учительских съездов в 1862 году в Харьковском учебном округе»), керував пед. курсами. Підтримував О.Потебню. Опублікував низку праць: «Карамзин и его литературная деятельность», «О прусских регулятивах 1, 2 и 3 октября 1854 г.», «Памятники старинного русского воспитания», «О трудах Ломоносова по русскому языку и русской истории», «Несколько слов о Ломоносове», «Памяти Ломоносова», «Замечания о гире Константина Багрянородного», «О новом чешском переводе “Слова о полку Игореве”» та ін. Досліджував минуле шкільництва в Україні. Кілька публікацій присвятив історії Харків. ун-ту, зокрема: «О сношении Н.М. Карамзина с Харьковским университетом», «Замечания о первоначальной истории Харьковского университета», «Из первоначальной истории Харьковского университета», «Василий Назарьевич Каразин и открытие Харьковского университета», «Воспоминание о Василии Назаровиче Каразине (1773— 1873)», «Эпизод из истории Харьковского университета». У місячнику «Журнал Министерства народного просвещения» (1871, № 3) надрукував біографію чеського діяча Карела-Яромира Ербена «Очерк жизни и деятельности К.-Я. Эрбена», висловив у ній думку про важливість «висвітлювати для народу його історію, його історичні права на свободу та незалежність». 13 (1) січня 1875 став директором-облаштувальником Ніжинського історико-філол. ін-ту кн. Безбородька (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька), створив там наук. друкований орган «Известия Нежинского историко-филологического института князя Безбородко», організував придбання для ін-ту б-ки моск. проф. С.Шеверьова. Паралельно, до середини 1876, завідував тамтешнім юрид. ліцеєм, який підлягав ліквідації. У наступні роки на-
друкував праці «Заметка о тексте русских былин» (К., 1877), «Памятники старинного русского воспитания» (К., 1879), «Гимназия высших наук кн. Безбородко в Нежине: 1820—1832» (Київ, 1879), написав кілька персоналій професорів для впорядкованої М.Гербелем книги «Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко» (С.-Петербург, 1881). Викладав рос. словесність, виголошував актові промови (їхні тексти 1877—80 публікувалися в «Известиях Историко-филологического института князя Безбородко»). 16 (4) вересня 1881 мав слово на відкритті в Ніжині пам’ятника М.Гоголю (опубліковано: «К биографии Н.В. Гоголя». Київ, 1881). 1882 узяв відставку й оселився на дачі в с. Кочеток Вовчанського пов. Харків. губ. (нині с-ще міськ. типу Чугуївського р-ну Харків. обл.). 1883 повернутий на держ. службу, виконував обов’язки ректора Варшавського ун-ту, читав у цьому закладі лекції з історії давньорус. писемності. Тоді ж виступив зі статтями «Кирилл и Мефодий и начало христианства в России» (Мефодиевский сборник. Варшава, 1885) та «Из семьи и школы А.С. Пушкина» («Варшавский дневник», 1887). 1890 призначений попечителем Дерптського навч. округу, опікувався запровадженням в унті м. Дерпт (з 1893 — Юр’єв, нині м. Тарту, Естонія) викладання рос. мовою за типовим статутом аналогічних закладів Російської імперії. 1899 остаточно пішов у відставку. П. у с. Кочеток. Праці: О педагогическом значении сочинений Екатерины Великой. Х., 1856; Обозрение ветхозаветных апокрифов. Х., 1864; О Ломоносове по новым материалам. Х., 1865; О Петровских песнях (Песни, собранные И.В. Киреевским). Воронеж [1872]. Літ.: Сребницкий И. Н.А. Лавровский. В кн.: Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. СПб., 1881; Смирнов А.И. Очерк педагогической и учено-литературной деятельности Н.А. Лавровского (по поводу назначения его на пост попечителя Дерптского учебного округа). «Русский филологический вестник», 1890, № 3; Будилович А.С. Памяти Н.А. Лавровского. «Сборник Учено-литературного общества при Юрьевском универси-
тете», 1899, т. 3; Рудаков В.Е. Николай Алексеевич Лавровский. «Исторический вестник», 1899, № 11; Браиловский С.Н. Воспоминания о Н.А. Лавровском. «Исторический вестник», 1900, № 3; Добиаш А.В. Николай Алексеевич Лавровский, первый директор Института князя Безбородько. «Известия Историко-филологического института князя Безбородько», 1900, т. 18; Грот К.Я. Н.А. Лавровский (некролог). «Журнал Министерства народного просвещения», 1900, № 1; Лавровский Николай Алексеевич. В кн.: Историко-филологический институт князя Безбородько в Нежине, 1875—1900: Преподаватели и воспитанники. Нежин, 1900; Сумцов Н.Ф. Памяти Николая Алексеевича Лавровского. В кн.: Сборник Харьковского историко-филологического общества, т. 12. Х., 1900; Його ж. Лавровский Николай Алексеевич. В кн.: Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805— 1905). Х., 1908; Круковский А.В. Старое педагогическое гнездо (из воспоминаний о Нежинском историко-филологическом институте). «Филологические записки», 1911, вып. 6; Материалы для биографического словаря действительных членов Императорской Академии наук, ч. 2. Пг., 1917; Грот К.Я. Братья П.А. и Н.А. Лавровские как деятели науки и просвещения. Л., 1929; Медведев И.П. Лавровский Николай Алексеевич. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Шевченкознавство в Харківському університеті. Х., 1989; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лавровський Микола Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
