ЛАВРИНЕНКОВ Володимир Дмитрович (17.05.1919—14.01. 1988) — військ. льотчик, генералполковник (1971). Двічі Герой Рад. Союзу (1943, 1944). Н. в с. Птахіно (нині село Смоленської обл., РФ) у сім’ї селянина. 1934 закінчив 7-річку і поступив до фабрично-заводського уч-ща в м. Смоленськ. Працював столяром і водночас відвідував аероклуб. 1940 призваний до Червоної армії (див. Радянська армія). 1941 закінчив Чугуївське військ. учще і деякий час служив у ньому інструктором, згодом, у січні 1941, переведений інструктором у Черніг. авіац. школу. З почат-
ком окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) уч-ще було евакуйоване до м. Батайськ Ростовської обл., РФ. Учасник бойових дій на фронтах війни з 1942. Від жовтня цього ж року служив у 9-му гвард. одес. авіац. полку (Восьма повітряна армія, Південно-Західний фронт). Мав позивний «Сокіл» і бортовий номер «17» (за датою народження). Упродовж кількох місяців здійснив 322 бойових вильоти, провів 78 повітряних боїв, у яких особисто збив 16 і в групі 11 літаків противника. За це указом Президії ВР СРСР від 1 травня 1943 йому було присвоєно звання Героя Рад. Союзу. У серпні 1943 в районі с. Александровка Матвеєво-Курганського р-ну Ростовської обл. здійснив повітряний таран розвідувального літака противника, під час якого зумів викинутися з парашутом. Одразу після приземлення був схоплений гітлерівцями й невдовзі під конвоєм відправлений до Берліна (як повітряний ас). По дорозі втік з полону й приєднався до партизан. загону ім. В.Чапаєва, що діяв у районі Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький). Нагороджений медаллю «Партизан Отечественной войны». У жовтні цього ж року після встановлення зв’язку партизан. загону з військами Червоної армії на Букринському плацдармі 1943 повернувся в розташування своєї авіац. частини і вже невдовзі збив ворожий літак в р-ні дніпровських плавнів. До травня 1944 воював у небі Криму й на Одес. напрямку. 1 липня 1944 указом Президії ВР СРСР за відвагу і мужність у боях та вміле командування ескадрильєю, за 34 особисто збитих ворожих літаки йому вдруге було присвоєно звання Героя Рад. Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 20). У серпні 1944 став командиром 9-го гвард. одес. винищувального авіац. полку. У наступні місяці війни воював у небі Прибалтики, Сх. Пруссії, над Берліном. Відзначився в бойових діях авіаполку «Нормандія—Німан». Нагороджений франц. Військ. хрестом. За точність дій у бою авіаконструктор О.Яковлєв назвав Л. математиком у авіації.
Усього за роки війни здійснив 448 бойових вильотів, у 134 повітряних боях особисто збив 35 і в групі 11 літаків противника. Після війни командував авіац. д-зією. 1948 закінчив Військ. академію ім. М.Фрунзе, 1954 — Військ. академію Генштабу. Служив у військах Протиповітряної оборони. 1971 йому було присвоєно військ. звання генерал-полковник авіації. 1973 тяжко захворів, однак після операції повернувся до праці. Від 1977 — нач. штабу, заст. нач. Цивільної оборони УРСР, від 1984 — військ. консультант Київ. військ. уч-ща протиповітряної оборони. Нагороджений також 6-ма орденами Червоного Прапора, багатьма ін. вітчизн. та зарубіжними орденами й медалями. Написав кілька книг спогадів, зокрема: «Повернення в небо» (К., 1972); «Без войны» (К., 1977); «Сокол-1» (М., 1976); «Дед Василь» (К., 1984); «Шпага чести» (М., 1988). На обеліскові на честь визволителів Криму на Сапун-горі ім’я Л. викарбувано одним із перших. П. у м. Київ. Похований на центр. алеї Байкового цвинтаря. 15 червня 2000 КМ України постановою № 975 «Про заснування стипендій імені героїв Великої Вітчизняної війни 1941— 1945 років для слухачів і курсантів вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів» заснував «Стипендію імені двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника авіації Лавриненкова Володимира Дмитровича». Літ.: Бобров Н. «Я — Сокол-17». Смоленск, 1951; Звезды на крыльях: воспоминание ветеранов Советской армии. М., 1959; Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Советские асы. М., 1996; Красковский В.М. Генерал-полковник Лавриненков Владимир Дмитриевич. Web: Воздушно-космическая оборона (http://old.vko.ru). О.В. Буцько.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАВРИНЕНКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
