КУРЛОЗЬКИЙ СКАРБ — бронз. речі 14—13 cт. до н. е., знайдені вкупі 1960 біля с. Курячі Лози Кривоозерського р-ну Миколаїв. обл. Назва походить від об’єднання слів «курячі» і «лози». Всього — 5 бронз. злитків і 18 готових бронз. виробів (серпи, долото, бойова сокира). Серед них є речі, типологічно характерні для металообробних майстерень Трансильванського осередку бронзоливарного вир-ва. На думку деяких дослідників, скарб може бути пов’язаним з мандрівними майстрами-бронзоливарниками Красномаяцького осередку металообробки сабатинівської культури доби пізнього бронзового віку, які жили в ті часи в Пн. Причорномор’ї. Предмети скарбу зберігаються в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї. Літ.: Никитин В.И., Черняков И.Т. Курлозский клад эпохи поздней бронзы. «Советская археология», 1981, № 2; Черняков И.Т. Северо-Западное Причерноморье во второй половине II тысячелетия до н. э. К., 1985. І.Т. Черняков.
групи «Північ», командир 1-го корпусу, нач. штабу УГА. Цього ж року став військ. міністром Західноукраїнської Народної Республіки. Після відступу укр. військ за р. Збруч (прит. Дністра) — ген.квартирмейстер штабу Гол. отамана УНР С.Петлюри в боях проти більшовицьких і денікінських військ. Від кін. 1919 — на еміграції. 1920—23 — командир інтернованої бригади УГА в Чехословаччині. Згодом мешкав у Відні, брав участь у громад.-політ. житті еміграції. В роки Другої світової війни співпрацював з Українською військовою організацією та Організацією українських націоналістів, був одним з організаторів формування укр. д-зії СС «Галичина», став почесним головою її Військ. управи. Навесні 1945, перебуваючи у Відні, заарештований органами рад. військ. контррозвідки «Смерш» і ув’язнений. Згодом утримувався в одес. тюрмі, де й помер. Літ.: Ярославин С. Визвольна боротьба на західно-українських землях у 1918—23 рр. Філядельфія, 1956; Українська Галицька армія: Матеріали до історії, т. 1. Вінніпег, 1958; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998; Литвин М., Науменко К. Збройні Сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Львів—Х., 2007. К.Є. Науменко.
525 КУРНОСОВ
П.Г. Курлов.
В.Й. Курманович.
КУРМАНОВИЧ Віктор Йосипович (26.02.1876—18.10.1945) — військ. діяч, ген.-чотар Української Галицької армії. Н. в с. Вільшаниця (нині село Велика Вільшаниця Золочівського р-ну Львів. обл.). Закінчив Золочівську г-зію, кадетську шк. у Лобозові (передмістя м. Краків), Військ. акад. у Відні. Від 1902 (і до 1912) — офіцер Генштабу, командир батальйону австрійс. армії. Напередодні Першої світової війни служив у розвідувальному від. Генштабу, здійснив кілька нелегальних поїздок до Росії. 1914 арештований рос. контррозвідкою. Невдовзі, після взаємного обміну заарештованими між рос. і австрійс. сторонами, повернувся до австрійс. армії, був призначений командиром полку на італ. фронті, згодом (там само) — командиром бригади. Від груд. 1918 — в УГА
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРЛОЗЬКИЙ СКАРБ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
