Банківська стабільність означає постійну здатність банку від-повідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конку-рентному середовищі. На створення необхідних умов для стабі-льної діяльності банків спрямована система економічних норма-тивів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх комерційних банків. Найважливішими економічними нормативами, які характери-зують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість інших нормативів, є нормативи капіталу, зокрема мініма-льний розмір статутного капіталу, норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) і норматив адекват-ності основного капіталу (достатності капіталу). Мінімальний розмір статутного капіталу регламентує рівень статутного фонду новостворюваних банків, який не може бути меншим сум, указаних на с. 525—526. Платоспроможність визначається співвідношенням між капіталом і активами банку, підсу-мовуваними з урахуванням їхніх ризиків. Нормативне значення показника не може бути нижчим від 8%. Це означає, що для нор-мальної роботи банк на кожну гривню активів, скоригованих на ступінь ризику, повинен мати 8 коп. власних коштів (капіталу). Спорідненим з цим показником є показник достатності капіталу, який визначається відношенням капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування можливих втрат від активних операцій). Норма-тивне значення показника достатності капіталу має бути не мен-шим за 4%, тобто на кожну гривню усіх активів (за мінусом резе-рвів) банк повинен мати 4 коп. капіталу. Комерційний банк буде в змозі відповідати за своїми зо-бов’язаннями за умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у лік-відні активи. Це досягається завдяки дотриманню банком певних нормативів ліквідності. Серед них виділяються нормативи: миттє-вої загальної ліквідності, а також відношення високоліквідних ак-тивів до робочих активів. Норматив миттєвої ліквідності визнача-ється як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов’язань банку. Нормативне значення по-казника миттєвої ліквідності має бути не меншим за 20%. Це озна-чає, що на кожну гривню своїх поточних зобов’язань банк повинен мати не менше, ніж 20 коп. абсолютно ліквідних активів. Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначен-ня збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Для розрахунку цього нормативу враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Нормативне значення цього показника має бути не меншим 30%, з 1 липня 2002 р. — 35%, з 1 січня 2003 р. — 40%. Норматив короткострокової ліквідності визначається як спів-відношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань. Нормативне значення цього показника має бути не меншим 20%. Виконуючи активні операції, банки мають справу з клієнтами з різним фінансовим станом, якому до того ж притаманна така риса, як швидка змінюваність. Це обумовлює підвищений ризик банківських операцій, а з ним і можливість допущення збитків. Одним із засобів мінімізації і запобігання ризиків є дотримання банком нормативів ризику. Їх існує кілька. Одним із них є мак-симальний розмір ризику на одного позичальника. Він розрахо-вується діленням сукупної заборгованості за позичками, міжбан-ківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих для цього позичальника, на капітал банку. Нормативне значення цьо-го показника не повинно перевищувати 25%. Тобто банк повинен диверсифікувати свої кредитні вкладення і не допускати їх вели-кої концентрації в одного клієнта. Існують також інші обмеження, зокрема банк може надати кредити іншим банкам у розмірі, який не перевищує 200% його капіталу, а отримати кредитів від інших банків на суму, що не перевищує 300% капіталу. Вкладення коштів в інвестиційні опе-рації не може перевищувати 50% банківського капіталу. Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат. Оцінювання прибутковості здійснюється за допомогою системи відповідних показників. Найпоширенішими показниками прибутковості банку є: прибут-ковість банківських активів (RОА); прибутковість акціонерного капіталу (RОЕ); процентна маржа (SPRED), ROA — це показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку банку (прибутку після оподаткування) й активів банку. Він показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів бан-ку. RОА — показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються із завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи. ROE — показник, що характеризує відношення чистого при-бутку до акціонерного капіталу. Його значення особливо ціка-вить акціонерів банку, оскільки воно приблизно дорівнює розмі-ру чистого прибутку, який отримуватимуть акціонери від інвестування свого капіталу, тобто рівню дивідендів. SPRED — показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки го-стра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є уста-нова банку. Посилення конкуренції зумовлює скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами. Цей показ-ник визначається за формулою: . При аналізі прибутковості банку використовуються також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ). ЧПМ — це відношення процентної маржі (спред) до активів бан-ку. На розмір процентної маржі впливають такі чинники, як склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та інших вкладень. Крім того, розмір процентної маржі залежить від співвідношення кредит-них вкладень та джерел їх утворення за термінами платежів, а також за ступенем терміновості перегляду процентних ставок. Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскі-льки досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу попов-нювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання ба-нку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Але рівень прибутковості безпосередньо пов’язаний з рівнем ризику. Вищий рівень ризику відкриває потенційні мож-ливості отримання підвищеного прибутку, але не виключає мож-ливості втрат. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати неви-сокий, але стабільний прибуток. Тому балансування між прибутковістю та ризиком, пошук оптимального їх співвідношення є одним із важливих і складних завдань управління банком.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАБІЛЬНІСТЬ БАНКІВ І МЕХАНІЗМ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» з дисципліни «Гроші та кредит»
