КУДРЯ Іван Данилович (24.06. 1912 — листоп., за ін. даними, — жовт. 1942) — розвідник, кер. підпільної розвідувально-диверсійної групи в Києві в період окупації міста у роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Герой Рад. Союзу (1965, посмертно). Н. в с. Сальків (нині в межах с. Проців Бориспільського р-ну Київ. обл.). 1919 К. почав навчатися в сільс. школі, однак не закінчив її через сімейні обставини. 1926 у пошуках кращої долі його родина переїхала до с. Ново-Наталіївка (нині с. Новонаталівка Чаплинського р-ну Херсон. обл.). Відтоді і до 1929 К. разом із старшими братами батракував. 1930 отримав свідоцтво про закінчення 7річної школи. Того ж року за мобілізацією ЦК ЛКСМУ брав участь у розкуркуленні та організації колгоспів у Чаплинському р-ні Херсонської обл. 1931 закінчив 6-місячні пед. курси в м. Херсон і деякий час працював директором 4-річної школи. У жовт. 1934 був призваний на військ. службу в прикордонні війська. До трав. 1935 служив на
І.Д. Кудря.
446 КУДРЯВЦЕВ
С.О. Кудрявцев.
В.С. Кудряшов.
зх. кордоні, потім за рекомендацією командування був направлений на навчання до Військово-політ. уч-ща НКВС СРСР у Ново-Петергофську. Від 1937 — чл. ВКП(б). У квіт. 1938 направлений на роботу в центральний апарат зовнішньої розвідки. Працював спочатку в Москві, а в берез. 1941 був відряджений до Києва, де очолив один з відділів 1-го (розвідувального) управління НКДБ УРСР. У серп. 1941, напередодні окупації Києва військами вермахту, призначений кер. розвідувально-диверсійної групи, що мала залишитися в місті після входження туди ворожих військ. Змінив прізвище на Кондратюка Івана Даниловича (за легендою був сином репресованого священика, викладачем укр. мови та літератури середньої школи). Мав псевдонім «Максим». Оселився у помешканні М.Груздової по вул. Інститутській, буд. 16 (т. зв. будинок Гінзбурга; нині на цьому місці стоїть готель «Україна»). Коли військ. розвідка у перші дні окупації Києва почала здійснювати підриви замінованих будинків, злетів у повітря й будинок Гінзбурга. К. залишився живим, однак без зброї, грошей, засобів зв’язку, шифрів і документів. Це істотно ускладнило його роботу. Він переселився на вул. Пушкінську. Налагодив контакти з київським підпіллям КП(б)У й організував низку диверсій на залізничних вузлах. Важливу для Москви інформацію збирав разом із своїми помічницями — киянкою, німкенею за національністю, дружиною співробітника НКВС Є.Бремер та артисткою Київського оперного театру Р.Окіпною. З ними та іншими підпільниками К. організував виготовлення та розповсюдження листівок. 5 лип. 1942 за доносом агентки СД (СД — служба безпеки Німеччини), К. разом з Р.Окіпною був заарештований. Наступного дня така ж доля спіткала Є.Бремер. У листоп. (за ін. даними — у жовт.) цього ж року всі троє були розстріляні. Однак група К. продовжувала діяти під керівництвом заступника К. —Д.Соболєва, невдовзі, затриманого і закатованого в тюрмі СД.
1965 за заслуги в кер-ві підпільною розвідувальною організацією в м. Київ та за мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з ворогом, К. посмертно був удостоєний звання Героя Рад. Союзу. На вшанування пам’яті про нього ім’ям К. назвали вулицю в Києві. Літ.: Демон О. В окупованому Києві. «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД— КГБ», 2000, № 1. Разведка и контрразведка в лицах. Энциклопедический словарь российских спецслужб. М., 2002. Т.В. Вронська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУДРЯ ІВАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
