Нові земельні ділянки потрібні інвестору насамперед для за-початкування нового будівництва або у разі значного розширен-ня діючого виробництва. За відсутності законодавства, що забез-печує права власності на землю, відведення земельних ділянок під промислову та іншу підприємницьку забудову, а також спо-рудження житлово-комунальних об’єктів регулюються Основами земельного законодавства України, передусім Земельним Кодек-сом України. Чинне законодавство обумовлює відведення під будівництво земель несільськогосподарського користування або сільськогос-подарських угідь низької якості. У разі використання земель лі-сового та водного фондів перевага повинна віддаватися безлісо-вим площам і площам під малоцінними породами дерев, а також заболоченим місцевостям. За сучасних законодавчих норм пере-дача в приватну власність земельних майданчиків передбачається лише під незавершеним будівництвом і бензозаправками. У травні 1997 р. Кабінетом Міністрів України затверджено методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів). Вона пропонується для використання при укладенні цивільно-правових угод і визначен-ня розмірів земельного податку для земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони; земель природоохоронного призначення; лісового та водного фондів; земель запасу. (Детально основи гро-шової оцінки земель промисловості, транспорту і зв’язку викладені у підручнику А. А. Пересади «Інвестиційний процес в Україні».) У разі нового будівництва або розширення діючого виробниц-тва інвестор прагне вибрати з усіх можливих варіантів найсприя-тливіший земельний майданчик. Для цього створюється комісія із зацікавлених учасників інвестиційного проекту (замовника, ге-нерального проектувальника, підрядника, представників місцевих органів влади та ін.), яка складає акт щодо вибору майданчика під будівництво. Найбільші складнощі для інвестора виникають при узгодженні відведення земель з місцевими органами влади. Після прийняття позитивного рішення місцевих територіаль-них органів про відведення земельного майданчика інвестор по-винен укласти з місцевим підрозділом архітектурно-планувального управління договір на складання і видачу архітектурно-планувального завдання і відведення майданчика під забудову в натурі. Через вилучення земельного майданчика у попереднього землекористувача можуть виникнути певні збитки. Для визна-чення та відшкодування цих збитків утворюється комісія під го-ловуванням державного інспектора з використання та охорони земель, яка складає відповідний акт. Після узгодження проекту відведення земельного майданчика з органами місцевої влади та підпорядкованими їм установами землеупорядкування, санітарного, природоохоронного та архіте-ктурного нагляду проект надходить до місцевої Ради народних депутатів, яка приймає рішення про надання земельної ділянки під забудову. Завершальним етапом відведення землі є перенесення наданої земельної ділянки на місцевість і закріплення її межовими знака-ми. Після цього складається акт про перенесення земельної діля-нки в натуру, до якого додається план земельної ділянки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка умов розміщення об’єктів інвестування» з дисципліни «Інвестиції»
