КСЬОНДЗ, термін. Має польс. походження і вживається в сучасній польс. мові (сучасне написання — Ksidz) для означення римо-катол. священиків (див. Католицька церква). У давнину ним означали тих, хто належав до панівного стану, включаючи і короля. На думку деяких дослідників, схожість польс. назв ksidz (ксьондз) і ks“cia (князь) свідчить про те, що у племен, які об’єдналися в єдину д-ву — Польщу, язичницьке духовенство мало
Ктиторський портрет Івана Петровича Гудими зі СвятоІллінської церкви в Києві. 1755.
Русі портрети ктиторів поміщали в інтер’єри храмів. У розписах Успенського собору Києво-Печерської лаври є галерея ктиторських зображень (див. також Козацтво українське в образотворчому мистецтві). У часи Гетьманщини ктиторами виступали гетьмани і козац. старшини. Ктиторами церков Запорожжя були також рядові козаки; 2) церк. староста, керуючий госп. життям храму; 3) спец. посада в церквах військ. відомства в 19 — на поч. 20 ст. На відміну від церк. старост парафіяльних церков, які обиралися парафіянами, К. церков військ. відомства призначались військ. керівництвом. І.І. Лиман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КСЬОНДЗ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
