Інвестиційний ринок — це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвести-ційний ринок формує суб’єкт — інвестор, тобто господарюючий суб’єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари. У країнах з розвинутими ринковими відносинами інвестицій-ний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутво-рення на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні то-вари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення «інвестиції — приріст інвестиційних товарів (ка-пітального майна)». При цьому ринок характеризується випере-джаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом. Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему за-ходів антимонопольного регулювання. Механізм дії ціни зрівноваженості полягає у такому. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит на інвестиційні товари починає пере-вищувати пропозицію, та їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їх привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій — їх дохідності. Перелив інвестицій у зазначену галузь призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як на-слідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що у майбутньому неми-нуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, ви-робництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку будівельних фірм, які виступають на ринку основними продавцями інвестиційного товару. У примі-тивному розумінні, фінансовий ринок капіталу — це місце зу-стрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними. Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору, як пра-вило, не вистачає. Крім цього, інвестор зазвичай намагається за-лучити акціонерний капітал з метою зменшення ризику та розпо-ділу відповідальності. На рис. 1 наведена схема ринкових відносин, суб’єктом яких є інвестор. Сегментація інвестиційного ринку — це сукупність ринку споживчих товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвести-ційних товарів і ринку фінансових ресурсів. Ринок реальних активів (інколи вживається термін «матеріальні чи фізичні активи») пропонує такі інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ри-нок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструк-торські, будівельні, монтажні, пуско-налагоджувальні та інші ро-боти і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, ноу-хау, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку як інвестиційний товар реалізується також робоча сила, тобто продається здатність до праці за наймом. Ринок фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів — боргових свідоцтв з термінами пога-шення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов’язань за довгостроковими кредитами). Іноді цей ринок на-зивають ринком позичкового капіталу. Ринок капіталів, у свою чергу, класифікується як первинний (розміщення нових цінних паперів) та вторинний (торгівля цін-ними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу). Фондові біржі є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже перебувають в обігу. Корпо-рація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує будь-якого прибутку від їх продажу. Також існують вто-ринні ринки для інших фінансових активів. Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвес-тиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забез-печується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструк-тури — обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвес-тиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в ос-новному забезпечує інвестиційний процес. На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взає-модіями цих посередників і характеризується стан інвестицій-ного ринку. Інвестиційний ринок — це система, що включає: 1) суб’єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.); 2) об’єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патен-ти, ноу-хау та ін.); 3) інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, стра-хові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.); 4) ринковий механізм; 5) контроль з боку держави за дією ринкового механізму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інвестиційний ринок та його інфраструктура» з дисципліни «Інвестиції»
