КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Тарас Антонович (псевд. — Чача; 14.03. 1909 — 15, за ін. даними, 17.12. 1934) — письменник, публіцист, перекладач, скрипаль, політ. діяч. Брат В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Крушельницького й О.Крушельницького. Батько М.Т.Крушельницької. Дядько Л.Крушельницької. Н. в м. Коломия в сім’ї А.Крушельницького та М.С.Крушельницької. Початкову й основну гімназійну освіти здобув у Родауні (передмістя Відня), де до 1925 проживала його сім’я. Після переїзду сім’ї до Рогатина там закінчив повний гімназійний курс. У «Пласті» з 1926, присягу склав 1927 (пластовий псевд. — Чача). 1927 почав студіювати германістику у Львів. ун-ті, одночасно навч. у Вищому муз. ін-ті (клас скрипки в проф. Й.Москвичіва). Захоплювався хоровим співом, диригував хорами на Клепарові та Знесінні. 1928 брав участь у сутичках з поліцією під час святкування 10-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки на Свято-Юрській горі. Цього ж року налагодив контакти з Українською військовою організацією і став її чл. (з 1929 — Організація українських націоналістів). У серп. 1929 разом з групою старших пластунів здійснив мандрівку за маршрутом р. Рата (прит. Західного Бугу) — р. Західний Буг (прит. Вісли) — Сокаль — р. Луга (прит. Західного Бугу) — Володимир-Волинський — і далі по Волині (написав про цю подорож невелику оповідь «На тихих водах (хроніка першого водного, мандрівного пластового табору на Волині)» і видрукував її у вигляді брошури 1930), тоді ж склав слова й музику маршової пісні «Гей-гу, гей-га — таке то в
нас життя» (після її переробки Тарасом Чубаєм, зокрема заміни в ній слів «Маршалок поведе нас» на «Бандера поведе нас», вона стала широковідомою). Писав гумористичні оповідання і літературно-критичні фейлетони. 1930 був обвинувачений у причетності до терористичного замаху бойовиків УВО на торговельно-госп. виставці («Таргах Всходніх») 1929 у Львові і засуджений до 3 років ув’язнення. Покарання відбув у львів. «Бригідках». 1931 його сестра Володимира опублікувала після закінчення нею незавершений ним через ув’язнення переклад «Зеленого какаду» А.Шніцлера. Перебуваючи в тюрмі, вивчив франц., англ. та іспанську мови. Після звільнення в жовт. 1932 одружився зі Стефанією Шушкевич (пластунка, чл. старшопластунського куреня «Ластівки»), тоді ж надрукував сатиричну повість «Будуємо галицький пантеон». У лип. 1934 разом з дружиною, яка закінчувала навчання на геогр. ф-ті в Краківському ун-ті, приїхав до Харкова, де на той час уже жила його рідня — батьки, сестра й брати. У ніч з 5 на 6 листоп. 1934 був заарештований разом з братом Іваном і вивезений до Києва (дещо пізніше були заарештовані й ін. дорослі чл. його родини). 13—15 груд. цього ж року виїзна сесія Військ. колегії Верховного суду СРСР під головуванням В.Ульріха на підставі постанови ЦВК СРСР, яку власноручно підписав Й.Сталін одразу ж після вбивства С.Кірова 1 груд. 1934, про посилення боротьби з терористами засудила К. як шпигуна й терориста (разом з його братом Іваном, а також іще 26 особами з 37 звинувачуваних) до смерті (див. «Кіровський набір»). Страчений у м. Київ. Таємно похований в одній з братських могил, що були вириті на головній і бічній алеях на Лук’янівському цвинтарі, а потім зрівняні й утоптані. Його дружина разом з народженою в Харкові 31 груд. 1934 донькою Аретою (пізніше названою Марією) була заслана до Курська (нині місто в РФ). Там вони пробули до весни 1943, а потім переїхали до Львова.
14 січ. 1958 К. був реабілітований. Літ.: Медведик П.К., Полєк В.Т. Крушельницький Тарас Антонович. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995; Суровцева Н. Спогади. К., 1996; Карамаш С. Розстріляні у Києві. «ЛУ», 2001, 14 черв.; Крушельницька Л. Рубали ліс... Львів— Нью-Йорк, 2001; Хлистун І.Г. Традиції виховання елітарного роду Крушельницьких. В кн.: Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного інституту імені М.Драгоманова, т. 45: Педагогіка. Філологія. К., 2004; Карамаш С. Знищення родини Крушельницьких. В кн.: Київ: Скарбниця документальної пам’яті, вип. 1. К., 2006; Трагедія родини Крушельницьких. «Хрещатик», 2006, № 139 (2934), 22 верес.; Чорновол І. «Гей-гу, гей-га — таке то в нас життя...». Тарас Крушельницький. «Львівська газета», 2007, № 114 (184), 6 лип.; Крушельницький Тарас. Web: Пластовий портал (http://www.plast. org.ua/100/krushelnystkyy) Г.П. Герасимова, Д.В. Грузін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крушельницький Тарас Антонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
