КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Іван Антонович (12.11.1905—17.12.1934) — письменник, критик, мистецтвознавець, графік. Брат В.Кру-
шельницької, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького й О.Крушельницького. Батько Л.Крушельницької, дядько М.Т.Крушельницької. Н. в м. Коломия в сім’ї А.Крушельницького та М.С.Крушельницької. 1922 закінчив Віденську г-зію. Тоді ж почав друкувати вірші в періодиці Австрії, зокрема, в галицькому «Літературнонауковому вістнику». Вступив на філос. ф-т Віденського ун-ту; як вільний слухач відвідував лекції в Академії мист-в. Перевівся до празького Карлового ун-ту. 1924 побачила світ перша збірка його поезій «Весняна пісня». 1926 закінчив навчання в ун-ті. Володів 5-ма іноз. мовами. Працював учителем рисунку в приватній укр. г-зії у м. Стрий, разом зі своєю дружиною — піаністкою Галиною Левицькою — організував театральну школу. 1927 став чл. Комуністичної партії Західної України і цього ж року за підозрою в протиурядовій діяльності був позбавлений права викладати в г-зіях. 1928 в нього народилася донька Лариса. 1929 разом з сім’єю переїхав до Львова, займався літературно-мистецькою діяльністю, друкувався як поет, виступав як мистецтвознавець і графік, автор перекладів з нім., франц., італ. та польс. мов. Став одним із засн. і редактором від. поезії ж. «Нові шляхи». Активно друкувався в галицькій («Вікна», «Руслан», «Рідна мова») та рад. («Червоний шлях», «Молодняк», «Західна Україна») періодиці. 1929 видав збірку поезій «Юний спокій». 15 черв. цього ж року був заарештований польс. властями за зберігання нелегальної літератури і ув’язнений у Львів. тюрмі Баторія. 1930 надрукував книгу перекладів поезій Г. фон Гофмансталя «Лірика». Невдовзі були оприлюднені також його збірки «Радощі життя» і «Спір за мадонну Сільвію», антивоєнна драм. поема «На скелях (Каверна № 16)». 1931 організував у Львові Західноукр. мистецьке об-ня, що згуртувало митців-новаторів, і редагував його орган — «Альманах лівого мистецтва». 1932 опублікував п’єси «Любов» і «Мури і вежі», зб. памфлетів «Залізна корова». Цього ж року на конкурсі Наркомосу УСРР до 15-річчя революції в Росії його поема «На скелях (Каверна № 16)» була від-
значена 1-ю премією і у верес. він виїхав на лікування до СРСР. Більше 6 місяців жив у Сухумі (нині місто в Грузії), потім, незважаючи на неоднозначні події в політ. і сусп. житті УСРР (див. «Спілки визволення України» справа 1929—1930, Голодомор 1932— 1933 років в УСРР), оселився в Харкові, де з 1931 вже мешкала його сестра Володимира. Працював н. с. Ін-ту матеріальної к-ри в секторі капіталіст. к-ри (керував аспірантами, готував курс укр. мист-ва), для вид-ва «Мистецтво» писав історію західноукр. графіки, деякий час співробітничав із Всеукр. картинною галереєю, був режисером у театрі «Революційна героїка». Схвалив переїзд до УСРР батька з матір’ю і своєї сім’ї. У трав. 1934 його батьки, брати і донька (дружина через гастролі та хворобу залишилася тимчасово у Львові) приїхали в Харків. У ніч з 5 на 6 листоп. 1934 був разом з братом Тарасом заарештований і вивезений до Києва (згодом були заарештовані й ін. дорослі чл. його родини). 13—15 груд. цього ж року виїзна сесія Військ. колегії Верховного суду СРСР під головуванням В.Ульріха на підставі постанови Президії ЦВК СРСР від 1 груд. 1934 засудила К. (разом із братом Тарасом, Г.Косинкою, Д.Фальківським, О.В.Близьком, К.Буревієм та ін.) до смерті (див. «Кіровський набір»). Страчений у м. Київ. Таємно похований в одній з братських могил на Лук’янівському цвинтарі, що були вириті на головній і бічній алеях, а потім зрівняні й утоптані. Реабілітований 14 січ. 1958. 1964 вперше після заборони в СРСР його робіт була видана книжка його вибраних творів «Пісня про руки» (вірші з різних збірок, поеми «З-над прірви», «Поема про різьбяра», драми «На скелях», «Мури і межі»). Тв.: Весняна пісня (Родавнський рукопис). К., б/р; Графіка І.Крушельницького: Альбом. Львів, 1930, 2004; Георгій Нарбут: Мистецько-історичний нарис. Львів, 1930; Джерела творчості Ярослава Галана: Критичні листки. Львів, 1931; Лірика Гофмансталя. Львів, 1931; Пісня про руки: Вибране. К., 1964; Поезії. К., 1993. Літ.: Огієнко І. Іван Крушельницький: Некролог. «Рідна мова», 1934, № 5; Крушельницька Л. Сонце,
427 КРУШЕЛЬНИЦЬК
І.А. Крушельницький.
428 КРУШЕЛЬНИЦЬК
палітра, роки. «Жовтень», 1965, № 4; Дубина М. Іван Крушельницький. В кн.: Дубина М. Сурмачі возз’єднання. К., 1976; Борці за возз’єднання. Львів, 1989; Погребенник Ф. Іван Крушельницький. В кн.: ...З порога смерті... К., 1991; Ільницький М. Весняна пісня в чорному ореолі. «Слово і час», 1993, № 11; Ільєнко І. Мертві не винні... «ЛУ», 1994, 21 верес; Карамаш С. Розстріляні у Києві. Там само, 2001, 14 черв.; Крушельницька Л. Рубали ліс... Львів—Нью-Йорк, 2001; Тарасюк П.М., Тарасюк Т.П. Слово — на вагу кулі. Житомир, 2006; Трагедія родини Крушельницьких. «Хрещатик», 2006, № 139 (2934), 22 верес. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крушельницький Іван Антонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
