СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
Державна політика у сфері охорони здоров’я спрямовується на збереження і зміцнення здоров’я населення і передбачає: • створення відповідних умов життя і праці громадян, їх від-починку й оздоровлення, належного рівня матеріального забез-печення; • здійснення державою заходів щодо оздоровлення довкілля, забезпечення екологічного благополуччя; • відповідальність держави за ефективну діяльність у сфері охорони здоров’я, її профілактичну спрямованість; • структурну перебудову системи охорони здоров’я на засадах ринкових відносин; • задоволення потреб громадян в одержанні гарантованого рівня безоплатної медико-санітарної допомоги; • забезпечення фінансування охорони здоров’я в обсягах, що відповідають її науково обґрунтованим потребам; • розвиток багатоукладності форм охорони здоров’я. У перехідний період розбудови національної економіки стра-тегія державної політики в галузі охорони здоров’я передбачає забезпечення збалансованості та ефективність діяльності всіх сек-торів охорони здоров’я незалежно від форм власності. При цьому держава зберігає за собою надання громадянам необхідного рівня профілактичної, лікувально-діагностичної й реабілітаційної до-помоги на основі економічно виправданого поєднання бюджет-ного, страхового та інших видів фінансування. Державний сектор охорони здоров’я забезпечує населення не-обхідним обсягом медичних послуг і бере участь в обов’язковому медичному страхуванні. Комунальний сектор охорони здоров’я базується на комунальній формі власності, управляється органами місцевої влади на основі державних стандартів якості медичної допомоги, ліцензування медичної допомоги, ліцензування медичної діяльності, акредита-ції закладів охорони здоров’я . Приватна медична практика є складовою системи охорони здоров’я, набуває поширення за умов розвитку ринкових відно-син в економіці країни і тісно пов’язана з добровільним медич-ним страхуванням. Держава регламентує частку платних медич-них послуг у загальному обсязі медико-санітарної допомоги, враховуючи, що більшість населення ще тривалий час не буде спроможне сплачувати страхові внески. У галузі охорони здоров’я держава визначає мету, головні завдання, напрями, принципи і пріоритети державної політики охо-рони здоров’я, встановлює нормативи й обсяги бюджетного фі-нансування, створює систему кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів. Державні структури розробляють комплексні цільові програми охорони здоров’я. Уряд країни створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охо-рони здоров’я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, здійснює інші повноваження в галузі. Держава створює систему стимулів та регуляторів, спрямова-них на дотримання санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил, норм і заходів, що здійснюються організацією державного санітарного нагляду. Держава забезпечує нагляд і контроль за відходами та сміт-тям, утриманням та використанням житлових, виробничих і службових приміщень та територій, на яких вони розташовані, за ор-ганізацією харчування і водопостачання населення, за виробництвом, застосуванням, зберіганням, транспортуванням та захороненням сильнодіючих радіоактивних і отруйних речовин, за утриманням, забоєм свійських та хижих тварин, а також за ін-шою діяльністю, що може загрожувати санітарно-епідемічному благополуччю територій і населених пунктів. Держава поширює наукові знання з питань охорони здоров’я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання насе-лення, здійснює заходи, спрямовані на підвищення гігієнічної культури населення. Вона сприяє матеріально-технічному забез-печенню підприємств, що виготовляють ліки, вироби медичного призначення, медичне скло, технологічне устаткування для фар-мацевтичної індустрії. Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи державної влади. Президент щорічно звітує про стан реалізації державної полі-тики в галузі охорони здоров’я, виступає гарантом права грома-дян на охорону здоров’я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров’я через систему органів виконавчої влади і проводить у життя державну політику охорони здоров’я та здійс-нює інші повноваження, передбачені Конституцією. Міністерства, відомства та інші централізовані органи дер-жавної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробля-ють програми і прогнози у галузі охорони здоров’я, визнача-ють єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров’я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріаль-но-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчу розпорядчу діяльність у галузі охорони здоров’я. Держава забезпечує життєвий рівень населення, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування і забезпечення, які є необхідними для підтримання його здоров’я. Для сприяння здоровому способу життя населення держава: • поширює наукові знання з питань охорони здоров’я, органі-зації медичного, екологічного і фізичного виховання; • здійснює заходи, спрямовані на підвищення гігієнічної культури населення; • створює необхідні умови для заняття фізкультурою, спортом і туризмом; • розвиває мережу профілакторіїв, баз відпочинку та інших оздоровчих закладів; • веде боротьбу зі шкідливими для здоров’я людей звичками; • установлює систему соціально-екологічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
