КРИЧИНСЬКИЙ Леон (друге ім’я — Арслан; Kryczynski Leon, Najman Murza; псевдоніми — Арслан-Бей, Л. мурза Найманський, Найман-мурза-ОлешковичКричинський; 25.09.1887 — 1939, за ін. даними, 1940) — юрист, історик, татар. громад. діяч. Н. в м. Вільно (нині Вільнюс) у сім’ї Костянтина Кричинського (генерал рос. армії, виходець з одного із знатних родів польс. татар — Найманів) та Марії Ахматович. Його брат — Ольгерд — був юристом і татар. громад. діячем. Навчання розпочав у Вільно, г-зію закінчив у Смоленську (нині місто в РФ). 1907 поступив до Пе-
терб. ун-ту. Був одним з активних чл. громади польс. татар мусульманської колонії в СанктПетербурзі, створив гурток студентів — польс. мусульман. 1911 захистив диплом на відділенні права Петерб. ун-ту. 1912 поселився у Варшаві. Після створення 1913 Т-ва допомоги бідним мусульманам очолив його разом з батьком (батько був головою, а він сам — секретарем). Тоді ж почав роботу над «Бібліографічними матеріалами про татар Польщі, Литви, Білорусі та України» (опубл. в Петрограді, нині м. С.-Петербург, 1917, містить 239 назв книг про литов. татар і 11 рукописів, розподілених за рубриками: історія, геральдика, статистика, етнографія та ін., має іменний покажчик). Був секретарем ЦК Спілки татар Польщі, Литви, Білорусі та України. Наприкінці 1917 обраний головою Петрогр. клубу мусульман. 1918 разом з майже 1 тис. польс. татар перебрався до Криму, а потім — в Азербайджан. У Сімферополі був чл. міськ. ради (див. Ради робітничих депутатів), канд. у делегати нац. з’їзду кримських татар — Курултаю (див. Курултай кримськотатарського народу), у Баку (Азербайджан) — дир. Канцелярії мусаватистського Уряду і редактором осн. офіц. документів. Перебуваючи в Баку, видав спочатку 1-шу частину «Очерков русской политики на окраинах» — «К истории религиозных притеснений крымских татар», а потім 2-гу — «Борьба с просвещением и культурой крымских татар» (1920), а також спільно з К.Сулькевичем — «Документы по русской политике на Закавказье» (1919, 1920, ч. 1 і 2). Після того, як Вільно 1920 ввійшло до складу Польщі, переїхав туди й отримав там посаду судді. 1928— 29 очолював к-т з підготовки до видання «Гербовника татарських сімей Польщі» С.Дзядулевича. 1929 був обраний у центр. раду Культурно-просвітницької спілки татар Польщі. Організував у Вільно Нар. татар. музей. 1931, будучи головою управління гміни (одиниця адм.-тер. поділу Польщі), у Вільно відкрив нар. татар. архів і став кер. Татар. б-ки. За його ініціативою 1932 центр. рада Культурно-просвітницької спілки татар видала 1-й т. ж.
«Rocznik Tatarski» (два наступні томи вийшли, відповідно, 1935 і 1938). У журналі публікувалися документи щодо татар і наукові праці, зокрема самого К. та польс. сходознавців, у т. ч. С.Кричинського, й ін. матеріали. Від 1932 (і до 1935) був віце-головою Окружного суду в Замосці, а потім — у Гдині (обидва міста в Польщі). Цього ж року був обраний чл. Польс. т-ва сходознавців і здійснив подорож до Туреччини, де зібрав багатий матеріал для публікації розвідок про польс. мусульман (цю роботу продовжив 1934 під час подорожі до Марокко). 1933 був нагороджений Золотим Хрестом заслуги. 1936 Польська академія літератури увінчала його Срібними академічними лаврами. 1935 опублікував «Бібліографію з історії татар польських» (Замосць, 1935). 1937 в «Przegldie Islamskiem» оприлюднив працю «Історія мечеті у Вільно». Співпрацював з виданнями «Lud», «Przegld Islamski», «S»owo», «Kurier Wilenski», «Wsch\d». Після окупації військами вермахту в роки Другої світової війни Польщі був заарештований гестапо і ув’язнений в таборі Грабовскі (Гдиня), потім його утримували в тюрмі в Данцигу (нині м. Гданськ, Польща). Наприкінці 1939 (за ін. даними — на поч. 1940) був убитий у П’ясницях під Вейхеровемом. Літ.: «Przegld Islamski», 1937, z. 1—3; Sulimowicz J. Kryczynski (Najman Murza Kryczynski) Leon. В кн.: Polski S»ownik Biograficzny, t. 15. Warszawa— Krak\w, 1970; Самойлович А.Н. Избранные труды о Крыме. Симферополь, 2000. За: Г. Бекірова «Кричинський Леон». Web: Центр інформації та документації кримських татар.
Bielak. 1741—1794» (1932), «Bej barski. Szkic z dziej\w Tatar\w polskich w XVII w.» (1935), «Tatarzy Litewscy — pr\ba monografii historyczno-etnograficznej» (1938). Літ.: Tyszkiewicz J. Dorobek historyczny Leona i Stanis»awa KryczyЅskich. В кн.: Srodowiska historyczne II Rzeczypospolitej, сz. 2. Warszawa, 1987. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИЧИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
