КРИВОНІС Максим (бл. 1600— 1648) — черкас. полковник, гетьман наказний. Н., імовірно, у сім’ї міщанина м-ка Вільшана (нині с-ще міськ. типу Городищенського р-ну Черкас. обл.) чи м. Могилів (нині м. Могилів-Подільський). Мав брата, котрий поліг у Пилявецькій битві 1648, і сина (див. Кривоносенко). На Запорожжі зажив слави безстрашного учасника мор. виправ. 1647 взяв участь у підготовці козац. повстання. Зіграв помітну роль у Жовтоводській битві 1648 та Корсунській битві 1648. У ранзі черкас. полковника був направлений на Брацлавщину для організації боротьби й згодом призначений Б.Хмельницьким наказним гетьманом. Із повстанців сформував 20—25-тис. військо. Звільнив Брацлавщину і Пд.-Сх. Волинь, 26—28 (16—18) лип. 1648 під Старокостянтиновом завдав поразки 16-тис. війську (разом зі слугами) під орудою кн. Я.Вишневецького. Поділяючи радикальні настрої більшості селян і міщан, допустив розправи повстанців над католиками та євреями, за що був покараний Б.Хмельницьким. Противник зосередження влади в руках гетьмана й обмеження владних повноважень чорної ради (див. Чернь). У зіткненні 17 (7) верес. з польс. підрозділами був тяжко поранений. Командував частиною укр. війська в битві під Пилявцями (див. Пилявецька битва 1648), 15 (5) жовт. взяв Високий замок у Львові (див. Львівські облоги 1648, 1655, 1672). 20—21 (10—11) ли-
стоп. 1648 під м. Замостя (нині м. Замосць, Польща) під час переговорів з польс. послом виступив проти перемир’я з Річчю Посполитою на умові виведення війська із зх. укр. земель (див. Замостське перемир’я 1648). Повертаючися з походу, помер від чуми. Літ.: Tomkiewicz W. Jeremi WіСniowiecki (1621—1651). Warszawa, 1933; Полухін Л.К. Максим Кривоніс — герой визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. К., 1952; Легкий В.И. Крестьянство Украины в начальный период освободительной войны 1648—1654 гг. Л., 1959; Крип’якевич І.П. Листи Максима Кривоноса. «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР», 1965, № 2; Винар Л. Питання походження полковника Максима Кривоноса. «Український історик», 1971, т. 8, ч. 3/4; Widacki J. Kniaп Jarema. Katowice, 1984; Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. К., 1991; Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки Визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648—1654). Львів, 1991; Мицик Ю.А. Максим Кривоніс. «УІЖ», 1992, № 12; Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. К., 1994; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8, ч. 3. К., 1995; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1995; Сергійчук В. Армія Богдана Хмельницького. К., 1996; Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття. Воєнні дії 1648—1652 рр., кн. 1. Дніпропетровськ, 1996; Мицик Ю.А. Максим Кривоніс. В кн.: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети, кн. 1. К., 1998; Serczyk W.A. Na p»oncej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648— 1651. Warszawa, 1998. В.С. Степанков.
нодонец. — та пізніше — Північнодонец. — залізниць, з 1946 — нач. Пд.-Зх. округу залізниць. 1953, після закінчення Моск. електромех. ін-ту інженерів залізничного транспорту, призначений на посаду нач. Пд.-Зх. залізниці і відтоді займав її беззмінно 27 років. Обирався делегатом з’їздів ВКП(б)/КПРС і КП(б)У/КПУ, чл. ЦК КПУ. 1939—52 — чл. Центр. ревізійної комісії ВКП(б). Був депутатом ВР СРСР 1—5-го скликань (1937—62) та ВР УРСР 7—10-го скликань (1967—80). Нагороджений 4-ма орденами Леніна, 4-ма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, ін. орденами та багатьма медалями. П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі. Тв.: Мои методы работы. Х., 1935; Комплексное использование железнодорожного, автомобильного и водного транспорта. К., 1960. Літ.: Гудзенко П.П. та ін. Трудові почини робітничого класу (1921— 1937). (На матеріалах Української РСР). К., 1989; Вулиці Києва: Довідник. К., 1995. О.А. Удод.
трових козаків. Подальша доля невідома. Літ.: Мыцык Ю.А. Анализ архивных источников по истории Освободительной войны украинского народа 1648—1654 годов. Днепропетровск, 1988; Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки Визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648—1654). Львів, 1991; Реєстр Війська Запорозького 1649 року. К., 1995; Сергійчук В. Армія Богдана Хмельницького. К., 1996; Мицик Ю.А. Максим Кривоніс. В кн.: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети, кн. 1. К., 1998; Мицик Ю.А., Цибульський В.І. Волинь в роки Визвольної війни українського народу XVII століття: Документи і матеріали. Рівне, 1999. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИВОНІС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
