КРАЙОВІ КОМІСІЇ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТНИКІВ КУЛЬТУРИ — держ.-громад. міжвідомчі органи охорони пам’яток при крайових інспектурах охорони пам’ятників культури в УСРР в 1920—30-х рр. Складалися з представників виконавчої влади, вищих навч. закладів, н.-д. установ, архівів, музеїв, наук. та краєзнавчих т-в, парт., комсомольських та профспілкових органів. Виконували дорадчо-консультативні та координаційні функції з метою забезпечення охорони пам’яток відповідно до затвердженого ВУЦВК та РНК УСРР «Положення про охорону пам’ятників культури і природи» (1926). Діяли Дніпроп. (1926), Київ. (1931), Одес. (1926), Харків. (1931) крайові комісії. Їм підпорядковувалися окружні та місц. комісії (у різний час працювало від 6 до 12 таких комісій по Україні), місцеві активістикореспонденти (116 у 1931 р.). У середині 1930-х рр. у зв’язку з реорганізацією Наркомосу УСРР та репресіями більшості провідних пам’яткознавців крайові комісії фактично припинили існування.
284 КРАЙЧИЙ
Літ.: Законодавство про пам’ятки культури: Збірник нормативних актів. К., 1970; Історичне краєзнавство в Українській РСР. К., 1989. С.І. Кот.
Краків. Костьол Діви Марії (Мар’яцький) та пам’ятник Адаму Міцкевичу. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАЙОВІ КОМІСІЇ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТНИКІВ КУЛЬТУРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
