За умов ринку державне регулювання інвестиційного процесу спрямоване на захист інтересів споживача інвестиційних товарів. Таке регулювання здійснюється через впровадження податкових і фінансово-кредитних важелів, за допомогою ліцензування, ста-ндартизації і нормування, шляхом застосування екологічного, са-нітарного та інших видів контролю, антимонопольних заходів тощо. Усі ці вимоги повинні враховуватися суб’єктами інвести-ційної діяльності, що вступають у договірні відносини. Договір — це угода сторін, що регулює організаційно-економічні та правові відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності. Він визначає відповідальність і права учасників угоди і юридично закріплює їх обов’язки. Сьогодні в Україні набула чинності низка документів, які до-помагають регулювати взаємовідносини між учасниками інвес-тиційних проектів. Несуть вони суто рекомендаційний характер. Це насамперед: 1) Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене Науково-технічною радою Укрбудархітектури Украї-ни (протокол від 15.12.93 № 9); 2) Положення про взаємовідносини організацій-генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, затверджене Науко-во-технічною радою Держкоммістобудування (протокол від 14.12.93 № 4); 3) Положення про експериментальне будівництво, затвердже-не наказом Мінбудархітектури від 27.12.93 № 245; 4) Положення про державне кредитування будов та об’єктів виробничого призначення, затверджене наказом Мінфінансів і Мінекономіки від 15.11.95 № 178/170 (у редакції наказу Мінфі-нансів та Мінекономіки від 26.06.96 № 128/79); 5) Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затверджене наказом Мінекономіки, Мінфінансів, Держкомміс-тобудування від 23.09.96 № 127/201/173; 6) Порядок кредитування будівництва об’єктів, що здійсню-ється підприємствами, установами та організаціями недержавної форми власності, за рахунок коштів Фонду для здійснення захо-дів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціаль-ного захисту населення, затверджений постановою Кабінету Мі-ністрів України від 07.04.98 № 461; 7) Тимчасове положення про порядок передачі в державну власність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб’єктів недер-жавної форми власності у разі отримання ними відповідних обся-гів бюджетних капітальних вкладень, затверджене наказом Міне-кономіки, Мінфінансів, Фонду державного майна, Державного комітету з питань розвитку підприємництва від 15.01.99 № 64—20/ 131—10. Договір підряду, як правило, включає загальні, додаткові та особливі умови виконання робіт. Загальні умови встановлюються чинним законодавством, держстандартами, державними будіве-льними нормами. Додаткові умови, які не суперечать загальним, передбачають відносини конкретних замовників і підрядника. Особливі умови — це спеціальні, конкретні вимоги до учасників контракту щодо розподілу інвестиційних ризиків і розв’язання конфліктних ситуацій. Укладаються договори шляхом проведення конкурсів (тенде-рів) або за результатами переговорів замовника з підрядником. Заздалегідь оголошений замовником конкурс дозволяє йому об-рати з багатьох запропонованих договорів найвигідніший. При цьому замовник керується двома критеріями: вартістю будівниц-тва та його тривалістю (за умов забезпечення якості). Конкурс оголошується у разі наявності фінансового забезпечення і затвер-дженого кошторису, яким передбачений прибуток підрядника, що спонукає його до зниження поточних витрат на будівельно-монтажні роботи. У разі укладання договору на підставі перего-ворів замовника з підрядником узгоджуються договірна ціна бу-дівництва. За бажанням замовника підрядник надає йому список субпідрядників, які будуть залучені до будівництва. Договір підряду визначає: реквізити сторін, предмет договору, місцезнаходження об’єкта, обов’язки сторін, кошторисну вар-тість, вартість за договірними цінами, строки введення об’єкта в експлуатацію (календарний план виробництва робіт), конкретні зобов’язання щодо підготовки обраного майданчика для будів-ництва, енергопостачання, умови організації будівельно-монтажних робіт, умови розторгнення договору, відповідальність за не-виконання зобов’язань. Договір підряду укладається двома сторонами: замовником або інвестором та підрядником. Ці сторони можуть бути як юри-дичними, так і фізичними особами, тобто замовником може ви-ступати держава в особі виконавчих або муніципальних органів, міністерство, корпорація, підприємство, установа або приватна особа, а виконавцем робіт — підрядник або фірма-посередник, яка за його дорученням формує портфель замовлень. При незна-чних обсягах інвестування інвестор не в змозі утримувати керу-ючого проектом або інших посередників, тому він одночасно є і замовником проекту. У разі реалізації великих проектів звичайно залучається посередницька фірма — керуючий проектом — або фірма-девелопер, які діють на контрактних засадах. У даному ра-зі договір підряду набуває вигляду договору фінансування проек-ту. Керуючий проектом або фірма-девелопер, у свою чергу, укла-дає підрядний договір з підрядником або сама здійснює виробництво будівельно-монтажних робіт. У разі придбання об’єкта на ринку нерухомості інвестор укла-дає договір з однією або кількома фірмами-ріелтерами на пошук об’єкта, який його цікавить. Деякі фірми при цьому одночасно виконують на придбаних об’єктах роботи з їх ремонту та облаш-тування. Підрядниками можуть бути фірми, які виконують всі види робіт на об’єкті — від нульового циклу до благоустрою і здачі в експлуатацію. На жаль, така форма взаємодії суб’єктів ін-вестування використовується тільки при будівництві житла, не-великих промислових і комунальних об’єктів. Великі промислові об’єкти найближчим часом споруджуватимуться традиційним підрядним способом, учасниками якого є замовник, генеральний підрядник, проектувальник, певна кількість субпідрядних органі-зацій і постачальників обладнання та матеріалів. Взаємовідноси-ни всіх цих суб’єктів інвестування оформлюються підрядними договорами. Розрізняють кілька видів договорів: генеральний, річний суб-підрядний і прямий. Генеральний договір укладається між інвес-тором (замовником) і генеральним підрядником, можливо з гене-ральним проектувальником (стосовно великих об’єктів). Річні договори укладаються в рамках генеральних, якщо строки будів-ництва (проектування) перевищують два роки. Субпідрядні дого-вори укладаються між генеральним підрядником (генпроектува-льником) з субпідрядними фірмами на виконання окремих спеціалізованих видів робіт. Прямий договір укладається між замовником і заводом-виготовлювачем технологічного облад-нання. У прямому договорі може бути передбачений шеф-монтаж обладнання, якщо воно того потребує. Окремо замовник укладає договір з банком, який здійснює фі-нансування будівництва та виконує розрахунки між суб’єктами інвестування. Така складна структура взаємодії суб’єктів інвестування не сприяє нормальному функціонуванню інвестиційного процесу. Ситуація, коли укладаються десятки договорів, та їх суб’єкти од-ночасно виступають і замовниками, і виконавцями робіт, значно ускладнює процедуру їх укладання, зумовлює їх залежність один від одного у рамках кошторису, що обмежується інвестиційними ресурсами замовника, потребує багато часу на узгодження і вре-шті-решт значно подовжує тривалість інвестиційного циклу. Так, скажімо, генеральний підрядник або генеральний проек-тувальник, які узгоджують умови виконання робіт і кошторисні ціни із замовником, водночас самі стають замовниками стосовно субпідрядних фірм, які, в свою чергу, прагнуть одержати пільгові умови виробництва та якомога збільшити кошторисні (договірні) ціни на свою користь. За цих умов на замовника покладається багато обов’язків що-до організації інвестиційного процесу. Він повинен відкрити фі-нансування проекту, тобто знайти кошти, а саме: вивільнити вла-сні інвестиційні ресурси, залучити кошти інших акціонерів і компаньйонів, укласти угоду про кредит з комерційним банком, забезпечити свої ліцензійні права на будівництво у контрольних організаціях та місцевих органах влади. Крім того, на вимоги підрядника замовник повинен забезпечити комплектне постачан-ня технологічного обладнання та деяких видів матеріалів (метви-робів, кабельної продукції, ливарних виробів, засобів оргтехніки, меблів тощо). Замовник повинен також забезпечити підрядника на будівельному майданчику підведенням інженерних комуніка-цій — під’їзними шляхами, електроенергією, засобами зв’язку, водопостачанням і каналізацією, в окремих випадках — житлом і харчуванням будівельників. У свою чергу, вимоги, які висуваються у договорах перед під-рядником, — це необхідність неухильно додержуватися проект-ного завдання замовника, виконувати всі вказівки дирекції замо-вника, що йдуть з апарату його управління і передбачені зведеним кошторисом (додаткові витрати інвестора). Згідно з договором підрядник виконує майже всі загальнобудівельні ро-боти, забезпечує значну частину поставок матеріальних ресурсів для будівництва, крім тих, що замовник здійснює як самостійно, так і за окремими прямими договорами. Замовник забезпечує координацію робіт, передбачених у ге-неральному договорі, з роботами, обумовленими іншими догово-рами, укладеними ним особисто. Він не може впливати на хід ро-біт, що виконують субпідрядники, адже останні зв’язані договірними обов’язками з генеральним підрядником. Згідно з цими договорами, як правило, на генпідрядника покладаються обов’язки матеріально-технічного постачання субпідрядників, а сам він, відповідно до інших угод, цілком залежить від вироб-ників матеріалів, конструкцій і деталей або посередників, що здійснюють матеріальне забезпечення. За умов командно-адміністративної економіки при багатолан-ковій схемі управління (міністерство — главк — трест — будіве-льна організація) підрядний спосіб вимагав дуже великих витрат на утримання апарату управління і контролю за виконанням під-рядних договорів. Передбачені у договорах економічні санкції щодо великої кількості учасників інвестиційного процесу, як правило, не спрацьовували. Водночас у країнах з розвинутою ри-нковою економікою вже десятки років впроваджені та успішно працюють дещо інші організаційно-правові форми підрядного способу виконання робіт. Як приклад можна навести принаймні три таких організаційних форми підряду. Перша — це виконання робіт і здача підрядником замовнику об’єкта «під ключ». Така форма передбачає зобов’язання підряд-ником виконати весь комплекс поставок матеріальних ресурсів та будівельно-монтажних робіт. Підрядник повністю несе відпові-дальність за спорудження об’єкта, приймає на себе всі функції замовника стосовно інших учасників інвестиційного процесу. Згідно з умовами договору у даному разі замовник може прийма-ти на себе деякі обов’язки стосовно проекту (впровадження най-новітнішої технології, облаштування та оздоблення об’єкта то-що), але відповідальність за введення об’єкта в дію, повністю підготовленого до експлуатації, та ще з відповідними гарантіями, безумовно, приймає на себе підрядник. У колишньому Радянсь-кому Союзі та останнім часом в Україні були відпрацьовані деякі нормативні акти, спрямовані на впровадження способу виконан-ня робіт «під ключ», але цей метод дав деякі позитивні результа-ти лише при спорудженні невеликих об’єктів, переважно житлових. Інша прогресивна форма підрядного способу виконання буді-вельно-монтажних робіт — це створення великих підрядних угру-повань: проектно-промислово-будівельних об’єднань. Такі об’єднання (комбінати) успішно працюють у Німеччині та багатьох інших західних країнах. Особливість цієї форми в тому, що вели-ка будівельна фірма, яка взяла підряд на реалізацію інвестиційно-го проекту, виготовляє та узгоджує за цим проектом проектно-кошторисну документацію, виготовляє або постачає необхідні матеріальні ресурси, а також виконує весь комплекс запланованих будівельно-монтажних робіт. Колись у системі Мінпромбуду СРСР спроба створення таких об’єднань виявилась марною через амбіції керівників окремих ланок виробництва, що мали ввійти в ці об’єднання. І, нарешті, третя форма — це створення інвестиційних консорціумів впровадження проектів, де учасники інвестиційного прое-кту на паритетних засадах беруть участь у фінансуванні, будів-ництві та експлуатації об’єкта, тобто стають його власниками. Найчастіше в західних країнах такими співвласниками проекту стають інвестор (замовник), будівельна фірма і фінансуючий банк. Безумовно, у договорах передбачаються умови припинення відносин між учасниками. Умови розірвання договору визначають обов’язки сторін щодо відшкодування збитків. Такими причинами можуть бути низька якість робіт і порушення строків будівництва з боку підрядника чи неплатоспроможність з боку замовника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІНВЕСТУВАННЯ» з дисципліни «Інвестиції»
