Сучасний стан ціноутворення в Україні вкрай незадовільний. Вищевикладена методика проектування цін на будівельно-монтажні роботи та окремі об’єкти недосконала і громіздка, позначе-на наслідками командно-адміністративної системи. Базисна вар-тість будівництва і визначена на її підставі договірна ціна обґрунтовуються на фіктивному рівні цін і дезорієнтують інвес-тора або навіть ставлять у важке фінансове становище і можуть призвести до банкрутства. Підрядник також має великі труднощі через необхідність пе-ріодично переглядати та обґрунтовувати приріст цін на інвести-ційні товари, що використовуються в будівництві (матеріали, де-талі, напівфабрикати), вартість робочої сили та експлуатації будівельних машин і механізмів, а також інші статті витрат. Методика визначення базисних цін ґрунтується на підставі нормування прямих витрат і планових нагромаджень, поточних витрат, що лімітуються, а також інших витрат, що не залежать по суті від згаданих прямих витрат. Вартість будівельно-монтажних робіт включає витрати на монтаж технологічного обладнання. Тобто вартість монтажу облад-нання виокремлена від вартості самого обладнання і враховуєть-ся в складі витрат на зведення будівель, споруд. Такий порядок ціноутворення не зацікавлює підрядника в економії матеріалів, збереженні конструкцій, зниженні витрат на їх транспортування. З розвитком ринкових відносин даний порядок ціноутворення призводить до необґрунтованого зростання цін на всі елементи собівартості будівельно-монтажних робіт. У країнах з розвинутою ринковою економікою нагромаджено великий досвід ціноутворення. Визначення вартості інвестиційних товарів здійснюється інвестором або, за його дорученням, фірмою-проектантом, інжиніринго-консалтинговою фірмою на кожній стадії інвестиційного процесу із залученням широкої інформаційної бази. Одиничні розцінки відображаються в офіційній статистичній звітності і періодично публікуються в довідниках різних консал-тингових фірм. Ці видання вміщують близько 50 тис. одиничних розцінок за всіма видами робіт з урахуванням витрат, поточних витрат і прибутку безпосереднього виконавця робіт, з урахуван-ням місцевих коригуючих коефіцієнтів. Рівень цін має реальний, очікуваний у наступному році характер. Ці збірники також вклю-чають близько 3 тис. укрупнених розцінок у розрахунку за 1 м2 будівель. Видаються також збірники показників вартості споживчої одиниці будівельної продукції, тобто вартості будівлі в розрахунку на 1 кв. м площі. У США і Канаді не менше одного разу на квартал публікуються ставки оплати праці по багатьох будівельних профе-сіях, узгоджені між асоціаціями підприємців і профспілками. Ціни на будівельні роботи, що оприлюднюються, враховують середню вартість матеріалів і регіональні коефіцієнти, що вста-новлені для великих міст США, Канади і регіонів, які до них прилягають, тобто для зосередженого будівництва (міської агло-мерації) радіусом 20 миль. При розробці інвесторських кошторисів проектувальник за-кладає середні норми поточних витрат, враховує непередбачува-ний прибуток. При цьому нормування поточних витрат і прибут-ку виконується стосовно не прямих витрат, а основної зарплати робітників-будівельників та операторів будівельних машин (у нас такий порядок встановлений для деяких видів монтажних і пус-коналагоджувальних робіт). Крім того, в США розраховується середня вартість 1 люд.-год. роботи бригади як інтегральний по-казник механізованої праці, що також щорічно публікується для кількох сотень типового (характерного) складу бригад. Отже, у країнах з розвинутою ринковою економікою для роз-робки інвесторських кошторисів використовується велика кіль-кість інформації, що зумовлюється високими вимогами до якості кошторисної документації. Підрядник за умов конкуренції зму-шений зважати на ціни, що закладені в інвесторському коштори-сі, якщо він прагне перемогти на тендері. Необхідність участі у тендерах і прагнення до отримання за-мовлень на виконання будівельних робіт змушує підрядників та-кож розробляти кошториси, що пропонують зустрічні ціни, які враховують уже свої, індивідуально складені рівні витрат ресур-сів на проведення робіт, індивідуальні норми поточних витрат і нагромаджень, що залежать від розмірів будівельної фірми, її тех-нічної оснащеності, рівня кваліфікації персоналу та інших чинни-ків. Великі фірми пропонують нижчі ціни від тих, що закладені в інвесторському кошторисі, прагнучи перемогти в тендері. Витрати на технічне обладнання в інвесторських кошторисах враховуються за даними довідників фірм-виробників, що опри-люднюються не рідше одного разу на рік. Наприклад, у США ін-формаційна фірма «Маршал Д СВІФТ» щорічно публікує ціни на обладнання приблизно по 30 галузях промисловості, які врахо-вують вартість установки або монтажу і транспортні витрати на доставку до споживача. З урахуванням світового досвіду можна рекомендувати деякі шляхи вдосконалення ціноутворення в інвестиційній сфері України: • вже на стадії обґрунтування доцільності інвестицій замовни-ком повинні розроблятись інвесторські кошториси, де визнача-ється прийнятна на всіх стадіях інвестиційного процесу вартість будівництва; • інвесторські кошториси на тендерах повинні бути основою для розробки проектів цін на будівельну продукцію підрядників, що беруть участь у торгах; • державні і недержавні інвестори повинні мати змогу вибрати з підрядників тих, що пропонують ціни, нижчі від закладених в інвесторських кошторисах; • нормування поточних витрат, що лімітуються, слід здійсню-вати до базису (прямих витрат, кошторисної собівартості), з якого повинна вилучатися вартість матеріалів, деталей і конструкцій; • прогнозований рівень цін, укрупнених розцінок споживчої одиниці будівельної продукції повинен коригуватися системою регіональних індексів цін, що склалися, а не встановлюватись стосовно граничних нормативів; • кошториси підрядної фірми мають розроблятися на підставі інвесторських кошторисів з урахуванням можливого зниження рів-ня собівартості робіт як умови, що забезпечує перемогу у тендері; • у підрядних контрактах у предметі договірної ціни слід вио-кремити: на будівельну частину (будівлі, споруди з інженерним обладнанням) і на технологічну (доставка, установка або монтаж технологічного обладнання), що дозволить проводити розрахун-ки між замовником і підрядником окремо за будівельні роботи і монтаж обладнання; • доцільно також надати можливість незалежним інжинірин-го-консалтинговим фірмам оприлюднювати регіональні ціни на матеріально-технічні і людські ресурси, що складаються в буді-вельному виробництві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНВЕСТОРСЬКІ КОШТОРИСИ» з дисципліни «Інвестиції»
