КРАВЧИНСЬКИЙ Сергій Михайлович (літ. псевд. — Степняк; 13(01).07.1851—23(11).12.1895) — анархіст, терорист, письменник. Н. в с. Новий Стародуб (нині село Петрівського р-ну Кіровогр. обл.) у сім’ї гол. лікаря місц. військ. шпиталю. Після закінчення військ. Орловської г-зії навч. в Олександрівському уч-щі в Москві та Михайлівському артилер. уч-щі в Санкт-Петербурзі. 1870 став підпоручиком. Рік служив учителем у феєрверковій (військово-тех.) школі Харків. військ. округу. 1871 пішов у відставку, вступив до Петерб. лісового ін-ту на агрономічне від-ня. В оригіналі прочитав «Капітал» К.Маркса, твори англ. соціологів і франц. утопістів. 1872 увійшов
276 КРАВЧУК
Л.М. Кравчук.
до складу Центр. петерб. гуртка «чайковців» (серед чл. цього гуртка були, зокрема, кн. П.Кропоткін, С.Перовська, Д.Клеменць, М.Морозов). Став одним з ініціаторів «ходіння в народ». Покинув навчання в ін-ті й зайнявся пропагандою серед селян Тверської губ. 1873 був заарештований, але за сприяння селян втік з-під варти. Переховувався в Москві, працював у народницьких гуртках (див. Народництво). Писав у вигляді казок пропагандистські брошури про міжнар. співтовариство трудящих, про Інтернаціонал I, про ідеї К.Маркса (брошури друкувалися в Лондоні (Велика Британія) та Женеві (Швейцарія) й поширювалися в Росії серед робітників і селян). Так побачили світ, зокрема, «Сказка о Мудрице Наумовне» та «Приключения пошехонцев». 1874 виїхав за кордон, брав участь у революц. русі в Герцеговині (1875). Після розгрому повстання повернувся в Росію. 1877 виїхав в Італію. Там брав участь в організованому учнями М.Бакуніна (див. Бакунізм) збройному повстанні в провінції Беневенто. Був заарештований зі зброєю в руках. Більше 9 місяців провів за гратами в очікуванні суду. Був амністований щойно ставшим на престол італ. королем Умберто I. Після амністії пішки перебрався до Швейцарії і в Женеві разом із групою рос. емігрантів налагодив видання ж. «Община», в якому друкувалися статті про визвольні рухи в Росії та Італії. У трав. 1878 повернувся до С.-Петербурга. Входив до складу центр. групи орг-ціії «Земля і воля». 16 (4) серп. 1878 посеред дня в центрі С.-Петербурга заколов кинджалом шефа жандармів М.Мезенцова й не був схоплений, невдовзі (цього ж року) написав брошуру «Смерть за смерть», у якій виклав свої пояснення мотивів вчинку, а наприкінці року емігрував до Швейцарії. Політичні погляди К. не були системними: він солідаризувався і з ідеями анархізму, які розвивав М.Бакунін, і поділяв думки П.Лаврова, і популяризував принципи соціалізму К.Маркса. Його політичні пріоритети з часом змінювалися, проте у своєму устремлінні до бунту й пропаганді бунту він змолоду і всюди був послідов-
ним. Після вбивства народовольцями 1881 рос. імп. Олександра II змушений був покинути Швейцарію і під чужим прізвищем жити в Італії. Займався літературною працею: перекладав рос. мовою твори італ., іспан. і нім. письменників, зокрема, 1881 переклав роман Р.Джованьолі «Спартак» (це був перший переклад цього твору на рос. мову). Від листоп. цього ж року в міланській газ. «Пунголо» («Жало») під псевдонімом Степняк почав друкувати серію нарисів «La Russia sotteranea» («Подпольная Россия») про рос. революц. рух. 1882 нариси були доопрацьовані і видрукувані в Мілані окремою книгою. 1883 вийшов її авторський переклад рос. мовою. Невдовзі книга була перекладена також на португальську, англ., франц., нім., датську, голл., швед., іспанську, польс., болг., япон. та ін. мови світу. 1884 переїхав до Великої Британії, оселився в Лондоні. 1885 тут побачила світ його нова книга «Russia under the Tsars» («Россия под властью царей»). Упродовж двох років вона тричі перевидавалася, а 1887 була надрукована у Франції та США (рос. переклад окремих її глав з’явився 1908, повний переклад — 1964). 1886 оприлюднив книгу «Русская грозовая туча», а 1888 — «Русское крестьянство, его экономическое положение, общественная жизнь и религия». 1889 опублікував роман «The Career of a Nihilist» (рос. мовою 4 глави з роману переклала В.Засулич й опублікувала в ж. «Социалдемократ» у Женеві, повне видання роману, в перекладі вдови письменника, побачило світ 1898 під назвою «Андрей Кожухов»). Співпрацював з журналами «Дело» і «Free Russia». Був одним із організаторів у Лондоні «Общества друзей русской свободы», засн. «Фонда русской вольной прессы». Його помічницею у цій справі стала донька видатного математика і філософа Дж.Буля — Лілі Буль (Е.Войнич). Вона була чл. виконавчого к-ту «Общества друзей русской свободы». Саме в будинку К. вона познайомилася з польським революціонером М.Войничем і невдовзі з ним одружилася (1897 опублікувала роман «Овод», одним із прообразів гол. героя якого
був К.). Листувався з М.Драгомановим, особисто був знайомий з Ф.Енгельсом, Г.Плехановим, І.Франком, з донькою К.Маркса — Елеонорою. Товаришував з О.Уайльдом і Б.Шоу. Про його літ. талант схвально писали, зокрема, М.Тургенєв, Л.Толстой, В.Короленко, А.Доде. Загинув випадково, потрапивши під колеса потягу. Похований у Лондоні. Літ.: Кравчинский Сергей Михайлович. В кн.: Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь, т. 2, вып. 2. М., 1930; Таратута Е. С.М. Степняк-Кравчинский — революционер и писатель. М., 1973; Шикман А.П. Деятели отечественной истории: Биографический справочник. М., 1997; Сафонова Е. Есть мнение: столько не живут. Сайт журнала «Огонек» (http://www.ogoniok.com/); Таратута Е. Писатель-революционер. Web: Lib.ru (http://az.lib.ru/s/stepnjakkrawchinskij_s_m/text_0050.shtml).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАВЧИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
