КОШОВИЙ ОТАМАН — найвища виборна керівна посада в Запорозькій Січі. Вибори на Січі проводилися щороку 1 січня на заг. раді Війська Запороз. низового (див. Військо Запорозьке). К.о. обирався на рік. Це не означало, що обраний мав обов’язково керувати увесь свій строк. Його могли переобрати в будь-який час. Але для того, щоб ініціювати переобрання К.о. або будь-якої ін. посадової особи, треба було мати вагомі аргументи. Ними
Вибори кошового. Данилевський Г.П. «Останні запорожці». Гравюра. Кінець 19 ст.
264 КОШОВИЙ
Похорон кошового. Картина роботи художника О. Мурашка. 1900.
Пашпорт, виданий від Коша Запорозької Січі кошовим отаманом Василем Павловичем козакові Титарівського куреня Павлові Малому. 25 липня 1741.
могли бути злочин, незадовільне кер-во громадою та зрада. Відомі випадки, коли кошові отамани закінчували життя самогубством. Дехто з кошових отаманів обіймав цю посаду по 10—15 років, як, скажімо, І.Сірко або П.Калнишевський. Самі вибори обставлялися спец. ритуалом. Після обрання або затвердження К.о. йому вручалася булава як символ влади над Військом Запороз. низовим. К.о. об’єднував у своїх руках військ., адм., суд. та духовну владу. Під час війни він був головнокоманд. усіх військ і флоту і діяв як необмежений диктатор. Усі його накази виконувалися миттєво та незаперечно. Будь-хто з війська за його наказом міг бути страчений за найменшу провину. В мирний час він був конституційним володарем Вольностей Війська Запорозького низового: керував усіма паланками, виконував роль верховного судді над усіма; визначав покарання і карав злочинців; вважався начальником запороз. духовенства, а тому приймав і призначав духовних осіб з Києва в усі церкви Вольностей. К.о. затверджував також усіх обраних товариством
нижчих урядовців. Узаконював розподіл між куренями запорозькими угідь, земель, майна, припасів, реманенту, грошей, військ. здобичі тощо. К.о. вступав у дипломатичні стосунки з будь-якими д-вами. Видавав службові атестати та узаконював землеволодіння між підданими Війська Запороз. низового. Але попри все він не був необмеженим володарем, а був «primus inter pares» (першим серед рівних). Його владу обмежували три умови: звіт, час і рада. Спочатку він не мав ні особливого приміщення, ні окремого столу і залежав від волі Війська, яке в будь-який час могло порушити питання про переобрання К.о. й усієї адміністрації. Без заг. ради всього Війська Запороз. низового К.о. нічого не міг здійснити. Офіційно його титулували «мосць пане отамане кошовий», «його вельможність пан кошовий», «його благородіє пан кошовий». Неофіційно звався «батьком», «панотцем», «вельможним добродієм». На час своєї відсутності призначав із середовища старшини свого заст. — наказного кошового отамана. За часів Нової Січі спостерігалася тенденція до узурпації влади особою К.о. Але це пояснюється низкою об’єктивних причин. Серед найвизначніших кошових отаманів слід згадати І.Сірка, К.Гордієнка, І.Малашевича та П.Калнишевського. Кошові отамани Запорозької Січі, 1650—1775 (за Ю.Мициком): Гуцький, квіт. 1650 Лютай, 1652
Яків Барабаш, 19 жовт. 1656 — 24 серп. 1658 Павло Шкурко (Гомон), 30 берез. 1658 — 2-га пол. 1658 Іван Сірко, 1659—60 Петро Суховій (див. П.Суховієнко), 1660 і далі Іван Брюховецький, 1662 і далі Сацько Туровець (Яцько Торський), 20 квіт. 1663 — 24 черв. 1663 Іван Сірко, 4 серп. 1664 — 1665 Іван Щербина, 18 листоп. 1664 і далі Лесько Шкура 1665 і далі Іван Куриленко (Ждан, Ріг), лют. 1665 — 22 трав. 1667 Іван Донець, 11 черв. 1665 і далі Іван Величко-Білковський, 27 верес. — 25 листоп. 1666 і далі Пластун, 9 груд. 1666 Остап Васютенко (Чемерис), 22 трав. — 28 черв. 1667 і далі Іван Величко-Білковський, 17 січ. — 18 берез. 1668 і далі Петро Кіхотський, 1-ша пол. 1669 Курило, 1668 або поч. 1669 Лук’ян Мартинович, черв. 1669 Григорій Пелех, 2-га пол. 1669 Михайло Ханенко, 20 червня 1669 — 7 серп. 1670 Іван Сірко, 1670 — 29 квіт. 1672 і далі Денис Кривоніс, 1672 Овсій Шашол, квіт. — 17 жовт. 1672 і далі Микита Вдовиченко, 27 жовт. 1672 і далі Лук’ян Андрійченко, 20 жовт. 1672 — квіт. 1673 Іван Сірко, вересень 1673 — 11 серп. 1680 Григорій Шиш, 29 лип. 1678 і далі Іван Стягайло, 29 серп. 1680 — трав. 1681 Трохим Волошин (Костянтинович), 8 серп. 1681 — 10 трав. 1682 Василь Олексійович, 2 трав. 1682 Пасько Василевич, 2 трав. 1682 і далі Григорій Єремієнко (Іванович), 20 листоп. 1682 Григорій Сагайдачний, 1686 Федір Іванник, 11 трав. 1686 — 5 січ. 1687 Григорій Сагайдачний, 22 верес. 1687 — лип. 1688 і далі Филон Лихопой, кінець лип. — 20 груд. 1688 Іван Гусак, 20 грудня 1688 — 25 трав. 1691 Федір (Гусак), 28 трав. — 6 черв. 1691 і далі
Іван Гусак, 15 черв. 1691 — січ. 1693 Василь Кузьменко, січ. 1693 — 24 січ. 1693 Іван Гусак, черв.—лип. 1693 Семен Рубан, 13 лип. 1693 — 10 трав. 1694 Іван Шарпило, літо 1694 Петро Прима (Примис), літо 1694 — 18 лют. 1695 Максим Самійленко, трав. — серп. 1695 і далі Іван Гусак, листоп. 1695 Яків Мороз, листоп. 1695 Григорій Якименко, 1 серп. 1696 Яків Мороз, 17 квіт. 1696 — 17 лют. 1697 Йосип Федоренко, 13 берез. 1697 і далі Григорій Якименко, 13 березня 1697 — 12 листоп. 1698 Мартин Стук (Стукало), 14 трав. 1698 — 12 черв. 1699 Петро Прима, 5 серп. 1699 — 13 лют. 1700 Герасим Криса, 27 лют. 1701 і далі Петро Сорочинський, 28 черв. 1701 — 3 жовт. 1702 Кость Гордієнко, груд. 1703 — 27 трав. 1706 Лук’ян Тимофієнко, 8 верес. — груд. 1706 Петро Сорочинський, 6 черв.— груд. 1707 Кость Гордієнко, груд. 1707 — квіт. 1709 Петро Гордієнко, 1709 — квіт. 1710 і далі Йосип Кириленко, 13 черв. 1710 і далі Кость Гордієнко, 29 листоп. 1710 — 1713 і далі Іван Малашевич, 1713—14 Василь Йосипович, 13 серп. 1714 — 23 лют. 1715 і далі Іван Малашевич, лип. 1716 — 6 черв. 1720 і далі Павло Федорович, 17 липня 1725 — 1727 і далі Павло (Пасько) Сидоренко, 13 берез. 1728 і далі Кость Гордієнко, 3—4 черв. 1728 Іван Гусак, черв.—лип. 1728 Кость Гордієнко, лип. 1728 Іван Малашевич, серп. 1731 і далі Іван Білицький, серп. — 22 груд. 1733 і далі Іван Малашевич, 1734—35 Іван Білицький, берез. 1735 і далі Іван Малашевич, 1736—37 Іван Білицький, 1738 Кость Покотило, 1739 Яків Туркало, 1739—40 Степан Гуманський, 26 листоп. 1740 і далі
Степан Гладкий, 1741 Семен Єремієвич, 1742 Іван Малашевич, 1743 Яким Ігнатович, 1744 Василь Сич (Григорович), 1745 — 23 трав. 1747 Павло Козелецький, 1747 Данило Гладкий (Яковлев, Яковенко), січ.—груд. 1748 Яким Ігнатович, 1748—49 Олексій Козелецький, літо 1749 — 2 січ. 1750 і далі Іван Кажан, 1750 Василь Григорович, 1751 — 25 лип. 1752 Яків Ігнатович, 1752 і далі Павло Іванович, 2 листопада 1752 — 25 лют. 1753 Григорій Федорович (Лантух), 25 черв. 1753 і далі Семен Тимотій, 1753 Данило Гладкий (Стефанович), 22 жовт. — 25 груд. 1753 і далі Яків Гнатович, 1754 Григорій Федорович (Лантух), 1755 — 20 черв. 1756 і далі Данило Гладкий, 1757 Григорій Федорович, 20 листоп. 1758 і далі Іван Білицький, 25 квіт. — 14 листоп. 1760 і далі Степан Рудь, 23 серп. 1762 Петро Калнишевський, 1762 Григорій Федорович, 16 квіт. — 22 серп. 1763 і далі Пилип Федорович, 1764 Іван Білицький, 27 берез. 1765 і далі Петро Калнишевський, 1765 — 14 серп. 1775. Літ.: Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків, т. 1. Львів, 1990; Мицик Ю.А. Козацький край. Дніпропетровськ, 1997. О.Л. Олійник.
1945 командував стрілец. д-зіями та корпусом на Волховському, Сталінградському фронтах, Південному фронті, Четвертому Українському фронті і 3-му Білорус. фронті. Першу відзнаку Героя Радянського Союзу отримав за визволення м. Севастополь, другу — за взяття міста-фортеці Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ). Після війни — команд. військ Сибірського військ. округу, Київського військового округу. Від 1965 — головнокоманд. Групи рад. військ у Німеччині. Від 1969 — Ген. інспектор Мін-ва оборони СРСР. Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденом Жовтн. Революції, 3-ма орденами Червоного Прапора, ін. нагородами. Почесний громадянин м. Олександрія (рішення міськ. ради депутатів трудящих від 14 груд. 1967). П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. Посмертно в серії «Військові мемуари» (Москва, 1978) вийшла друком його книжка. Літ.: В годы военные. М., 1978; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 1. М., 1987; Офіційний сайт міста Олександрія (http://www.alexandriya.info/module.php?m=library&lib=32). О.В. Буцько.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОШОВИЙ ОТАМАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
