КОХ (Koch) Ганс (07.07.1894— 09.04.1959) — нім. історик, теолог. Д-р філософії (1924), д-р теології (1927). Проф. Бреславського, Кенігсберзького, Віден-
ського і Мюнхенського ун-тів, дир. Ін-ту східноєвроп. економіки в Кенігсберзі (1934—40), Інтів Сх. Європи (1937—40) в Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща) та в Мюнхені (з 1952), член Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Львів у родині чиновника австрійс. адміністрації Зх. Галичини (див. Галичина). Навч. в німецькомовній школі. 1912 вступив до Віденського ун-ту, вивчав історію. На початку Першої світової війни залишив навчання і записався добровольцем до австро-угор. армії, отримав звання офіцера й направлення на Сх. фронт. 1918—20 служив сотником ген. штабу Української Галицької армії. Після завершення революц. криз у Європі поч. 20 ст. відновив навчання в ун-ті. 1924 закінчив філологічно-філос. факультет, отримав звання д-ра філософії. Вивчав історію країн Сх. Європи. 1927 отримав звання д-ра теології. Цього ж року опублікував книгу «Die orthodox-autokephale Kirche der Ukraine», в якій розглянув низку проблем укр. історії. 1929 став професором. Підтримував мілітаристські кола Німеччини. Після приходу до влади А.Гітлера здобув каф-ру історії в Кенігсберзькому ун-ті, а також посаду дир. Ін-ту з вивчення економіки Сх. Європи. 1934—37 не раз офіційно відвідував Львів. У жовт. 1937 очолив Ін-т з вивчення Сх. Європи в Бреслау. 1938 оприлюднив працю «Byzanz, Ochrid und Kiev 987—1037», в якій знову звернувся до проблем укр. історії. Був причетним до створення двох підрозділів «Легіону українських націоналістів» — «Ролянд» і «Нахтігаль». Як представник Мін-ва Сходу та Верховного командування вермахту при штабі групи армій «Південь» брав участь у формуванні гітлерівської політики щодо укр. питання. Одразу після окупації військами вермахту Львова в червні 1941 прибув до цього міста, був присутнім там, коли Я.Стецько створював Українське державне правління. 12 верес. мав у Берліні (Німеччина) зустріч зі С.Бандерою, Я.Стецьком та В.Стахівим, вимагав від них відкликання Акта Тридцятого червня 1941. Після закінчення Другої світової війни в роки протистояння СРСР і Заходу жив у
Мюнхені (Німеччина). Від 1952 очолював там Українсько-нім. тво ім. Й.-Г.Гердера (з 1954 був його почесним головою). 1953 став гол. редактором видання «Щорічники з історії Східної Європи: Нова серія». У рамках співпраці з Церковно-археогр. комісією апостольського візитатора для українців у Зх. Європі підготував і опублікував працю «Теорія Третього Риму в історії відновленого Московського патріярхату: 1917—1952» (Мюнхен, 1953), в якій виклав свої погляди на періодизацію історії правосл. церкви у Сх. Європі. Згідно з його концепцією, ця історія, починаючи з 1917, має три логічно пов’язані між собою періоди. Перший з них він датував 1917— 39 і визначив його як етап національно-церк. розпорошення, яке було спричинене територіальним розпадом Російської імперії та Австро-Угорщини. Другий період — 1939—47 — характеризував як період зближення Московського патріархату з рад. урядом, саме в цей період Моск. патріархат почав проводити панславістську (див. Панславізм) церк. політику, реалізовувати тактику правосл. об’єднання та місіонерського наступу проти інших християн. церков. Зміст третього, сучасного на момент виходу книги у світ, періоду — 1948—52 — К. визначив як виявлення рос. претензії на загальнохристиян. примат. 1954 опублікував свою нову книгу, присвячену укр. історії, — «Ukraine und Protestantismus». П. у м. Мюнхен. Тв.: T@tigkeitbericht 1937—1940. В кн.: Jahrbuch des Osteuropa. Instituts Breslau, 1942; Теорія Третього Риму в історії відновленого Московського патріярхату (1917—1952). Мюнхен, 1953. Літ.: Franz D. Zur antisovjetischen T@tigkeit Professor Hans Kochs in der Ukraine im ersten und zweiten Weltkrieg. В кн.: Zur Ukraine — Politik des deutsсhen Imperialismus. Jena, 1969; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж—Нью-Йорк— Львів, 1993; Doroschenko D. Die Ukraine und Deutschland, Neun Jahrhundert Deutsch: Ukrainischer Beziehungen. Mhnchen, 1994; Русак А.В. Союзники гитлеровской Германии в войне против СССР 1941—1945. К., 1998. І.М. Кулинич, О.А. Іваненко.
комісар України (1941—44). Н. в Пруссії. На поч. 1920-х рр. працював дрібним службовцем на залізниці в Рейнській обл., приєднався до націонал-соціаліст. руху. Просунувся по парт. сходах до рівня впливового кер. націонал-соціаліст. партії. Захоплювався комуніст. ідеями (див. Комунізм), активно виступав за союз Німеччини з СРСР з метою подолання наслідків Версальського мирного договору 1919, за що у парт. середовищі отримав прізвисько «Червоний Еріх». 1933— 45 — обер-президент Сх. Пруссії. Після окупації гітлерівськими військами 1941 зх. тер. СРСР (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941—1945) призначений рейхскомісаром України (див. Рейхскомісаріат «Україна»). На цій посаді відзначився як один із найбільш жорстоких і наполегливих провідників нацистської колоніальної політики на Сході (див. «Зелена папка», «Коричнева папка»). Був відповідальним за геноцид в Україні в період її окупації, за спалення сотень укр. поселень, депортування понад 2 млн остарбайтерів. У промові, виголошеній у Києві в берез. 1943, продовжував закликати до того, щоб німці пам’ятали, що «найнижчий німецький робітник расово і біологічно в тисячу разів є більш цінним, ніж місцеве населення». Був категоричним противником ідеї обмеженої укр. державності. Після Другої світової війни жив інкогніто в брит. зоні окупації. 1949 був заарештований у Зх. Німеччині й переданий Польщі. 1959 засуджений польс. судом до смертної кари, проте вирок не був виконаний. Перебував у довічному ув’язненні. П. у м. Барчево (Польща). Літ.: Dallin A. German Rule in Russia 1941—1945: A Study of Occupation Policies. London, 1957; The encyclopedia of World War II. London, 1978; Энциклопедия Третьего рейха. М., 1996; М., 2000. В.А. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
