З поширенням телефонних мереж і появою перших персональних комп’ютерів виникла потреба в доступних за ціною масовому спо-живачеві пристроях, здатних об’єднати персональні комп’ютери, використовуючи звичайну аналогову телефонну лінію. Честь випуску першого модема для персональних комп’ютерів належить компанії Hayes Microcomputer Products, яка 1979 р. розро-била пристрій під назвою Micromodem II для популярних тоді пер-сональних комп’ютерів Apple II. Модем коштував 380 доларів США і працював зі швидкістю 110/300 біт/с. (Доти на ринку існували ли-ше спеціалізовані пристрої, що об’єднували великі ЕОМ. У 1982 р. фірма Hayes випустила перший Smartmodem 300 біт/с, система ко-манд якого стала галузевим стандартом і залишається ним дотепер. (Hayes-сумісними називають модеми, що підтримують цю систему команд). Перші модеми з «комерційною» швидкістю передачі 2400 біт/с були репрезентовані декількома компаніями у грудні 1981 р. на ви-ставці Comdex за ціною 800 — 900 доларів США. Лише в 1986 р. фірма U.S.Robotics випустила Courier HST зі швид-кістю 9600 біт/с, а 1994 р. — Sportster V.34 зі швидкістю 28,8 Кбіт/с і вартістю 349 доларів США. У березні 1997 р. дві фірми — U. S. Robotics і Motorola одночас-но заявили про випуск модемів зі швидкістю 56 Кбіт/с. Слово модем є скороченням слів «модулятор» і «демодулятор»; така назва відображає основні функції, виконувані модемом.
Відомості про внутрішню структуру і архітектуру сучасних мо-демів не такі доступні, як дані про будову персональних комп’ютерів. Однією з причин є відсутність будь-яких промислових стандартів на конструкцію модемів. Так, модем може складатися з адаптерів портів інтерфейсу з каналом зв’язку і з DTE, універсального, сигнального і модемного процесорів, постійного (ПЗП), постійного енергонезалежного перепрограмовуваного (ПЕПЗП), оперативного (ОЗП) запам’ятовуючих пристроїв, схеми індикаторів стану модема. Інтелектуальні можливості модема визначаються типом викорис-товуваного універсального процесора та мікропрограмою керування модемом, що зберігається в постійному запам’ятовуючому пристрої. Сигнальний процесор реалізує основні функції протоколів моду-ляції (кодування, скремблювання). Спеціалізований модемний про-цесор виконує функції модуляції-демодуляції. ПЕПЗП дозволяє збе-рігати установки модема у профайлах на час вимкнення модема. ОЗП використовується для тимчасового зберігання даних і виконан-ня процесорами проміжних обчислень. Усі модеми за типом конструктивного виконання поділяються на чотири класи: зовнішні (external), внутрішні (internal), групові (стоякові) (Rack Mountable) і модеми у форматі PC Card. Зовнішні виготовляють у спеціальному корпусі, як окремий при-стрій, що підключається до послідовного чи паралельного порту комп’ютера і телефонної розетки. Внутрішні модеми виготовляють у вигляді спеціальної плати, що встановлюється у слот розширення комп’ютера. Після встановлення внутрішнього модема на задній панелі комп’ютера буде спеціальне гніздо для телефонного кабелю. Групові (стоякові) модеми — сукупність окремих модемів, що об’єднані у спільний блок і мають спільний блок живлення, при-строї керування й відображення. Окремий модем групового модема являє собою плату з розняттям, що встановлюється у блок — спеці-альну монтажну шафу. З одного пульта або термінала можна централізовано керувати всією групою модемів у стояку. Такі конс-трукції використовуються там, де потрібно багато модемів, напри-клад, на вузлах Internet. Модеми у форматі PC Card використовуються для портативних ПК. Промисловістю випускаються як окремі картки-модеми, так і картки, що поєднують модем і мережний адаптер Ethernet 10 Mбіт/с (10BaseT, 10Base2). Ці модеми вирізняються порівняно ви-сокою ціною, інтерфейс PCMCIA. Переважна більшість модемів, що випускаються, призначена для використання на комутованих телефонних каналах, або ви-ділених (орендованих) телефонних каналах. Але існують різно-види модемів, призначені для використання на інших типах кана-лів— наприклад, модеми для фізичних з’єднувальних ліній. (Ширша смуга пропускання, ніж у телефонних каналах, але теж обмежена, залежить від типу фізичного середовища — екранова-на і неекранована вита пара, коаксіальний кабель і т. д. — та до-вжини лінії. Тому розрізняють модеми низького рівня — на коро-ткі відстані та модеми основної смуги.) Існують модеми для цифрових систем передачі (CSU/DSU). Вони забезпечують під-ключення до стандартних цифрових каналів, таких як E1/T1, ISDN. Модеми для стільникових систем зв’язку вирізняються компактністю, підтримкою спеціальних протоколів модуляції та виправлення похибок (ZyCELL, ETC, MNP10) для ефективної пе-редачі даних у стільникових каналах із високим рівнем перешкод. Модеми для пакетних радіомереж передають дані радіоканалом між мобільними користувачами. При цьому декілька радіомодемів використовують той самий радіоканал у режимі множинного до-ступу (ITU-T, AX.25). Модеми для локальних радіомереж — адаптери локальних радіомереж — на відміну від пакетних радіо-модемів забезпечують передачу даних на невеликі відстані (до 300 м) із високою швидкістю (2—10 Мбіт/с) і працюють у певному ді-апазоні частот із застосуванням сигналів складної форми. За методом передачі інформації модеми поділяють на асинх-ронні та синхронні. Якщо модем підтримує обидва режими, його називають синхронно-асинхронним. Практично всі сучасні модеми спроможні передавати і прийма-ти факси безпосередньо з персональних комп’ютерів, через що їх називають факс-модемами. Не володіють такими функціями або спеціалізовані, або застарілі пристрої. (Але! Факс-модеми можуть обмінюватися факсами зі швид-кістю до 14,4 Кбіт/с, проте більшість факсових апаратів під-тримують прийом та відправлення факсів лише зі швидкістю 9,6 Кбіт/с). Чимало виробників випускають модеми з додатковими функці-ями. Серед таких функцій можна назвати: • можливість передачі голосової інформації (поєднання на одній платі модема і звукової карти Creative Labs Phone Blaster 28,8 PhP); • одночасну передачу голосу і даних (технологія DSDV — Digital Simultaneous Voice and Data, стандарт V.70 — від смуги пропускання модема відрізається 8 Кбіт/с для потреб голосового зв’язку, а ре-шта використовується для даних). Ця технологія використовуєть-ся для ігор, конференцій. Стандарт було затверджено після того, як з’явилася технологія, тому пристрої від різних виробників мо-жуть «не розуміти» один одного); • автовідповідач (розпізнається тип вхідного дзвінка — мо-дем/голос/факс і викликається відповідна програма обробки); • можливість автоматичного визначення номера. Модеми, що дозволяють, окрім своєї головної задачі — перетворення сигналів, реалізовувати інші функції, надаючи додаткові зру-чності користувачам, називають інтелектуальними або Smart-модемами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття і класифікація модемів» з дисципліни «Телекомунікації в бізнесі»
