КОСІВ — місто Івано-Франківської області, райцентр. Розташов. на р. Рибниця (прит. Пруту, бас. Дунаю), за 26 км від залізничної ст. Заболотів. Нас. 8,2 тис. осіб (2004). Перша писемна згадка датується 1424. Здавна осн. промислами тутешніх жителів були видобуток солі й ткацтво. Значних руйнувань поселення зазнало від турецько-татар. наскоків 1621— 24. Місц. нас. брало участь у русі опришків у загонах О.Довбуша, В.Баюрака, І.Бойчука. Від 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Від 1863 відоме як повітове місто зі щорічним ярмарком. У 2-й пол. 19 ст. тут посилюється революційно-демократ. рух. Під час Першої світової війни поблизу міста велися бойові дії. Від 1919 — у складі Польщі, від 1939 — у складі УРСР зі статусом міста. Райцентр від 1940. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—
1945 місто було окуповане гітлерівцями від 1 лип. 1941 до 31 берез. 1944, входило до складу Генеральної губернії. Сучасне місто відоме як осередок нар., худож. промислів, лікувально-оздоровчий і туристичний центр; працює філія Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені отця Йосафата Кобринського. Уродженцями міста є письменник М.Павлик, худож. Є.Сагайдачний, оперний співак Ю.Закревський (Закржевський). У місті є пам’ятники Т.Шевченкові, І.Франкові, М.Павликові; могили: борців за волю України, жертв фашизму, полеглих у Другій світовій війні, пам’ятні знаки на честь О.Довбуша, Є.Сагайдачного, В.Касіяна, воїнів УПА. Пам’ятки арх-ри: Свято-Василівська церква і дзвіниця 1895, рештки оборонних валів замку 16— 17 ст. Виявлені знахідки часів неоліту й мідно-кам’яного віку. Літ.: ІМіС УРСР. Івано-Франківська область. К., 1971; Пелипейко И.А., Дацюк Я.Ю. Косов: Путеводитель. Ужгород. 1983; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 2. К., 1985; ГЕУ, т. 2. К., 1990; Стеф’юк В. Косів — місто історичне: Урбаністичний нарис. Косів, 2002. Г.А. Вербиленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
