КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ Овксентій Васильович (28(14).02. 1857—27.11.1947) — діяч земської (див. Земства) медицини, санітарний лікар, епідеміолог і гігієніст, дослідник історії охорони здоров’я. Дійсний чл. ВУАН (1921; з 1937 — АН УРСР, нині Національна академія наук України). Батько Ю.Корчака-Чепурків-
Засідання Президії ВУАН. Зліва направо: академіки О. Гольдман, О. КорчакЧепурківський, О. Палладін. Фото початку 1930-х років.
198 КОРЧАК
ського. Н. в м. Костянтиноград (нині м. Красноград). Закінчив повітову школу і духовну семінарію. 1877 вступив на природознавче від-ня фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту, був виключений з нього через рік за участь у студентському русі й висланий з Києва під нагляд поліції. 1878 поступив на мед. ф-т Харків. ун-ту, закінчив його 1883. Від 1884 — земський дільничний лікар Костянтиноградського пов. Полтав. губ., з 1889 — земський повітовий санітарний лікар Херсон. пов. Херсон. губ. Творчо розвиваючи ідеї теоретика організації земської медицини М.Уварова, здійснив ґрунтовне санітарно-гігієнічне дослідження Херсон. губ., проводив у губернії санітарно-оздоровчу роботу. Від 1891 завідував губернським санітарним бюро Бессарабського земства (Кишинів; нині столиця Молдови), займався організацією боротьби з епідеміями тифу, дифтерії та холери, запровадив мед. звітність у Бессарабській губернії, видавав щомісячні лікарські хроніки, провів два губернські з’їзди, брав участь у роботі Рос. т-ва лікарів ім. М.Пирогова, був учасником Пироговських з’їздів. Підготував монографію «Материалы для изучения эпидемий дифтерии в России», яку 1898 захистив як дис. в Київ. ун-ті, здобувши наук. ст. д-ра медицини. У монографії було проаналізовано всі доступні джерела, включаючи церк. метричні записи, про епідемії дифтерії в Херсон. повіті 1870—89, що дало змогу виявити закономірну періодичність цих епідемій. Від 1899 працював у Києві. Спочатку міськ. санітарним лікарем, а згодом — зав. санітарного від. Київ. міської управи. 1907 був звільнений з цієї посади з політ. мотивів. Наук.-практичну діяльність поєднував з пед. роботою. Від 1903 викладав на мед. ф-ті Київ. ун-ту, читав лекції з епідеміології й мед. статистики. Викладав також у Київ. комерційному ін-ті, читав курси соціальної гігієни, фабричної, залізничної, шкільної та харчової гігієни. 1915—17 завідував медико-санітарною частиною Всерос. земського союзу при 8-й армії Південно-Західного фронту. Поряд із проблемами епідеміології розробляв питання заг.
санітарного стану країни, природного руху нас., зміни смертності в Києві після запровадження в місті каналізації. Підготував низку праць з історії медицини і санітарії на тер. України та історії відносин між губернськими і повітовими земствами у справі організації земської медицини. Після створення Українського державного університету в Києві став проф. гігієни і деканом його мед. ф-ту, який (факультет) згодом було перетворено на Київ. мед. ін-т. 1921 був обраний дійсним чл. ВУАН, 1928 став її неодмінним секретарем (до 1934). У складі ВУАН організував і очолив кафру нар. здоров’я, основне завдання якої вбачав у розроблянні укр. мед. термінології, зокрема, доклав чимало зусиль до опрацювання і видання укр. мовою «Міжнародної номенклатури хвороб і причин смерті». 1934— 38 очолював санітарно-статистичний від. Ін-ту демографії і санітарної статистики ВУАН (див. Інститут демографічний ВУАН). Після закриття цього ін-ту працював консультантом в Ін-ті клінічної фізіології АН УРСР (1938—41). Наукову і наук.-орг. роботу поєднував із громад. діяльністю: був чл. Київ. міськ. ради, окружних з’їздів робітн. та сел. депутатів Київської округи, чл. ВУЦВК. П. у м. Київ. Похований на Звіринецькому цвинтарі. Тв.: Эпидемические вопросы в системе исследования санитарного состояния населения России. «Общественно-санитарное обозрение», 1886, № 2; Отчет о состоянии врачебной помощи и народного здоровья в Херсонском уезде за 1899 год. Херсон, 1890; Дифтерит в Херсонском уезде. «Сборник Херсонского земства», 1891, № 11; О номенклатуре отчетности и упрощении медицинской отчетности земских врачей. Доклад на IV Пироговском съезде. М., 1891; Материалы для истории земской медицины в Бессарабской губернии, вып. 1. Кишинев, 1893; О пригодности метрических данных о смертности для целей изучения эпидемий сельского населения России. Доклад на VI Пироговском съезде. К., 1896; Материалы для изучения эпидемий дифтерии (эпидемиологии) в России, вып. 1. Херсон, 1898; Отношение между губернским и уездными земствами в деле организации земской медицины. «Вестник гигиены», 1900, № 1; Изменение смертности в г. Ки-
еве со времени введения в нем канализации. Доклад 5-му водопроводному съезду в Киеве марте месяце 1901 г. К., 1902; Проект обязательных постановлений по постройке жилых помещений в г. Киеве. Труды общества Киевских врачей за 1903— 1904 гг.; Войны и эпидемии. «Русский врач», 1904, № 16; Наши общественно-санитарные нужды настоящего времени. «Труды общества Киевских врачей», 1905; Їжа та здоров’я людини. К., 1927; Номенклатура хвороб. Латинсько-українські назви хвороб та російський покажчик до них. К., 1927; Основні етапи будування у розвитку вищої медичної школи в Києві за перше десятиліття існування радянської влади на Україні. «Українські медичні вісті», 1928, № 9/10. Літ.: Корчак-Чепурковский Авксентий Васильевич. В кн.: Большая медицинская энциклопедия, т. 14. М., 1930; Каган С.С. Видатний санітарний діяч України — академік О.В. КорчакЧепурківський. К., 1965; КорчакЧепурківський Овксентій (Оксен) Васильович (Розширенний іменний покажчик). В кн.: Надія Суровцова: Листи, кн. 1. К., 2001; Власенко С.В. Діяльність О.Корчака-Чепурківського в період Українського відродження (1905 р. — 20-ті рр. ХХ ст.). «Охорона здоров’я України», 2007, № 1(25). В.С. Стешенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
