КОРСАК Рафаїл, світське ім’я — Микола (бл. 1601 — 28.08.1640) — церк. діяч, унійний митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1637—40). Н. поблизу м. Новгородок (нині м. Новогрудок Гродненської обл., Білорусь) у шляхетській родині, яка сповідувала кальвінізм. У підлітковому віці, перебуваючи після втрати батьків під опікою унійного митрополита Йосифа-Вельяміна (Рутського), перейшов у католицизм. Освіту здобував у навч. закладах ордену єзуїтів — Замойській колегії, школі в м. Несвіж (нині місто Мінської обл., Білорусь), академії у м. Вільно (нині м. Вільнюс). Після філос. студій у Папській місійній колегії в м. Браунсбург (Сх. Пруссія) вступив до чернечого чину св. Василія Великого (див. Василіани), 1620 висвячений на диякона. Продовжуючи навчання, до 1621 перебував у Чеській колегії єзуїтів у Празі (нині столиця Чехії). Сан священика прийняв 1624 в Римі (Італія) після завершення богословських студій в Григоріанській колегії. Тоді ж звернувся до Апостольської Столиці з меморандумами — у справі унії церковної на правосл. Сході, а також долучення ордену кармелітів до унійної діяльності. Повернувшись 1625 на Батьківщину, посів і до кінця свого життя зберігав чільне становище у василіанському ордені: був обраний архімандритом Святотроїцького монастиря в м. Вільно, а з 1626 поєднував цю посаду з обов’язками найвищого настоятеля чину в Литві, Україні і Білорусі. Невдовзі був висвячений на єпископа Галицького і проголошений правонаступником на Київ. митрополичому престолі. 8 лип. 1626 отримав королів. номінацію на титул єпископа, а 1631 — папську буллу з підтвердженням права
Рафаїл (Корсак).
на успадкування кер-ва митрополією. Очоливши 1632 ПінськоТурівську єпархію, за дорученням Йосифа-Вельяміна (Рутського) поїхав до Риму відстоювати інтереси унії (див. Берестейська церковна унія 1596) в умовах загострення боротьби з православ’ям і неприхильного ставлення до Греко-катол. церкви (див. Українська греко-католицька церква) світських властей і римо-катол. ієрархії Речі Посполитої, а також з метою пришвидшити процес канонізації Йосафата (Кунцевича). Успішно виконавши цю місію, навесні 1636 прибув до Варшави з листами Апостольської Столиці до короля і польських ієрархів з рекомендаціями сприяти діяльності унійної Церкви. Після смерті Йосифа-Вельяміна (Рутського) 1637 очолив унійну Київ. митрополію. 1639—40, втретє перебуваючи в Римі, продовжував клопотатися про канонізацію Йосафата (Кунцевича) і створення в Речі Посполитій патріархату Греко-катол. церкви. У цей час написав біографію ЙосифаВельяміна (Рутського), переклав твори Мелетія (Смотрицького), заснував римську садибу василіан з України і Білорусі. П. і похований у м. Рим. Літ.: Плохий С.Н. Папство и Украина. Политика Римской курии на украинских землях в ХVI—ХVII вв. К., 1989; Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. Івано-Франківськ, 1999; Сапеляк А. Київська церква на Слов’янському Сході. Канонічно-екуменічний аспект. Буенос-Айрес— Львів, 1999. Н.С. Рубльова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРСАК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
