При визначенні оптимальної структури капіталу слід враховува-ти, що головною метою діяльності будь-якого підприємства є мак-симізація прибутку в довгостроковому періоді. Ця мета, як правило, конфліктує з іншим важливим завданням — мінімізацією фінансо-вих ризиків, тобто ризиків, пов’язаних з фінансуванням підприємст-ва. Таким чином, оптимальною буде така структура капіталу під-приємства, за якої досягається оптимальне співвідношення між ризиком структури капіталу та рентабельністю власного капіталу, наслідком чого буде максимізація ринкової вартості підприємства і його корпоративних прав. Згідно з теорією середньозваженої варто-сті капіталу (WAСС = Weighted Average Cost of Capital) оптимальна структура капіталу перебуватиме в точці, в якій значення середньо-зваженої вартості капіталу буде мінімальним . Якщо рентабельність сукупного капіталу (рентабельність ак-тивів) перевищує проценти за користування кредитом, то підпри-ємству буде вигідно залучати позички. Однак обсяг можливої за-боргованості підприємства обмежується готовністю кредиторів надавати позички та кредитної ставки, які залежать від рівня ри-зику неповернення кредитів. У разі, якщо ризики зростають, то підвищуються і проценти за користування позичками. Якщо про-центна ставка перевищує рентабельність активів, рівень фінансу-вання за рахунок залучення кредитів слід мінімізувати. Функціональну залежність між рентабельністю власного капі-талу та його структурою можна дослідити на основі визначення ефекту фінансового лівериджу (Ефл). Цей показник певною мі-рою дозволяє знайти наближене значення оптимальної структури капіталу, тобто виявити граничну межу використання позичково-го капіталу для конкретного підприємства. Економічний зміст ефекту фінансового лівериджу розглянемо за допомогою умовно-го прикладу.
Приклад 1 У результаті здійснення інвестицій обсягом 100 000 грн підприємст-во одержало прибуток у розмірі 10 000 грн. Рентабельність інвестицій становить 10 %. Ставка податку на прибуток (s) = 25 %. У разі, якщо частина інвестицій профінансована за рахунок кредиту, за користуван-ня яким слід сплачувати 7 % річних (відносяться на валові витрати), одержимо такі варіанти рентабельності власного капіталу: Показники Варіант 1 Варіант 2 Варіант 3 Варіант 4 1. Загальний обсяг інвестицій 100 000 100 000 100 000 100 000 2. Позичковий капітал — 25 000 50 000 75 000 3. Власний капітал 100 000 75 000 50 000 25 000 4. Коефіцієнт фінансового лівериджу 0 0,33 1,00 3 5. Прибуток перед сплатою проце-нтів за кредит 10 000 10 000 10 000 10 000 6. Проценти за кредит (7 — 1750 3500 5250 7. Прибуток після сплати процен-тів за кредит 10 000 8250 6500 4750 8. Податок на прибуток (25 2500 2063 1625 1188 9. Чистий прибуток 7500 6187 4875 3562 10. Рентабельність власного капі-талу, % 7,5 8,2 9,75 14,2 11. Зростання чистого прибутку за рахунок ефекту економії на подат-ках, Пс S / 100 437 875 1312 12. Вартість позичкового капіталу з урахуванням оподаткування (ряд. 6 – ряд. 11) 1313 2635 3937 Якщо відома (Ра = ROI) — рентабельність активів підпри-ємства (відношення чистого прибутку до вартості активів); об-сяг власного капіталу (ВК) та сума кредиту (ПК), то прибуток (П) від здійснення інвестицій можна розрахувати за такою формулою: П = Ра (ВК + ПК). (12.1) Дану величину можна виразити також підсумовуванням при-бутку після сплати процентів за кредит і суми процентів. Це мо-жна записати в такому вигляді: П = Рв ВК + Пс ПК, (12.2) де Рв = ROE — рентабельність власного капіталу; Пс — ставка процента за кредит. Якщо рівняння 12.1 та 12.2 звести в одне, то одержимо таку рівність: Ра (ВК + ПК) = Рв ВК + Пс ПК. (12.3) Звідси можна вивести формулу для обчислення рентабельнос-ті власного капіталу: (12.4) Останнє рівняння показує, що рентабельність власного капі-талу залежить не від абсолютних величин, якими є суми власного та позичкового капіталу, а від відносних показників (рентабель-ність активів, проценти за кредит, коефіцієнт заборгованості). На практиці менеджмент підприємства та його власників на-самперед цікавить рентабельність власного капіталу після опода-ткування (відношення чистого прибутку до величини власного капіталу). Розглянемо, яким чином впливає на ефект фінансуван-ня підприємства за рахунок позичок чинник податку на прибу-ток. Якщо S — фактор податку на прибуток (податковий мульти-плікатор), а проценти за користування позичками відносяться на валові витрати підприємства, тобто зменшують об’єкт оподатку-вання, то рентабельність власного капіталу після оподаткування (Рвs) можна подати в такому вигляді: ; (12.5) . (12.6) За інших рівних умов і у разі зростання частки позичок та обсягів процентних платежів розмір податку на прибуток підприємства зменшуватиметься. Економія на податку на при-буток (Еs) виникає в результаті зменшення об’єкта оподатку-вання на суму процентних платежів і дорівнює різниці між су-мою податкових платежів за відсутності позичок та за їх наявності: Еs = Пс S / 100. (12.7) Якщо ставка процента за кредит не залежить від рівня забор-гованості і залишається стабільною (як у прикладі 12.4), то між коефіцієнтом заборгованості та рентабельністю власного капіта-лу існує лінійна залежність (див. теорему Міллера—Модильяні): чим більше позичкових ресурсів у структурі джерел фінансуван-ня, тим вища рентабельність, причому одним із чинників зрос-тання рентабельності власного капіталу є економія на податкових платежах. Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінан-сового лівериджу, або ефектом фінансового важеля. Він ха-рактеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рента-бельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу. Зрозуміло, якщо різниця (Ра – Пс) позитивна, то будь-яке збі-льшення коефіцієнта заборгованості вестиме до зростання рента-бельності власного капіталу. Фінансист повинен враховувати, що доти, доки капіталодавці (як кредитори, так і власники) не вима-гають підвищення плати за користування капіталом, ціну остан-нього підприємство може знижувати за рахунок збільшення за-боргованості. Однак підвищення частки позичок у структурі капіталу підвищує ризик, а отже, кредитори вимагатимуть під-вищених процентних ставок за кредитами, що одержує підприєм-ство. Це, в свою чергу, знижує згадану різницю, а отже, зменшу-ється ефект фінансового лівериджу. В прикладі 2 наведено варіанти рентабельності власного капіталу за умови, що процен-тна ставка за позичками залежить від рівня заборгованості під-приємства. Приклад 2 У результаті здійснення інвестицій обсягом 100 000 грн підприємст-во одержало прибуток у розмірі 10 000 грн. Рентабельність інвестицій — 10 %. Частину інвестицій планується фінансувати за рахунок кредиту. Процентна ставка за користування позичками зростає залежно від зрос-тання коефіцієнта заборгованості: до критичного співвідношення 2 : 1 включно, ставка становить 7 % річних; вище такого співвідношення (до рівня 1 : 1) ставка підвищується на 3 %; вище згаданого рівня ставка зростає ще на 5 %. За даних обставин одержимо такі варіанти рентабе-льності власного капіталу. Показники Варіант 1 Варіант 2 (ставка 7 Варіант 3 (ставка 10 Варіант 4 (ставка 15 1. Загальний обсяг інвестицій 100 000 100 000 100 000 100 000 2. Позичковий капітал — 25 000 50 000 75 000 3. Власний капітал 100 000 75 000 50 000 25 000 4. Коефіцієнт заборгованості 0 0,33 1,00 3 5. Прибуток перед сплатою проце-нтів за кредит 10 000 10000 10 000 10 000 6. Проценти за кредит — 1750 5000 11 250 7. Прибуток до оподаткування (ряд. 5 – ряд. 6) 10 000 8250 5000 –1250 8. Податок на прибуток 2500 2062 1250 — 9. Чистий прибуток 7500 6187 3750 –1250 10. Рентабельність власного капі-талу, % 7,5 8,2 7,5 –5,0 11. Зростання чистого прибутку за рахунок ефекту економії на подат-ках Пс S / 100 — 438 1250 2813 12. Вартість позичкового капіталу з урахуванням оподаткування (ряд. 6 – ряд. 11) — 1312 3750 8437 У наведеному прикладі можна спостерігати залежність між збільшенням коефіцієнта заборгованості, процентної ставки, оподаткуванням та зменшенням рентабельності власного капіта-лу. Останній показник зростає до рівня заборгованості в 25 %, пі-сля чого під впливом підвищеної ставки за ризик вона починає зменшуватися. У разі, якщо Ра < Пс, то будь-яке зростання рівня заборгованості веде до зниження рентабельності власного капіталу, тим стрімкіше, чим вища питома вага позичкового капіталу в структурі пасивів підприємства. Можна спостерігати ситуацію, за якої вартість позич-кового капіталу (Вп) за рахунок економії на податкових платежах буде меншою за рентабельність активів, хоча остання буде меншою за процентну ставку за кредит: Вп < Ра < Пс. Цю обставину слід та-кож враховувати в процесі фінансового планування. На основі аналізу наведених прикладів можна виявити такі за-кономірності: 1. Доти, доки рентабельність активів перевищує проценти за користування позичковими коштами і процентна ставка за креди-тами є стабільною, рентабельність власного капіталу зростає про-порційно зі зростанням частки заборгованості в структурі капіталу. 2. Якщо рентабельність активів дорівнює процентам за кре-дит, то незалежно від рівня заборгованості рентабельність влас-ного капіталу до оподаткування дорівнюватиме рентабельності активів і процентам за кредит. 3. При використанні як джерела фінансування позичкового капіталу проявляється ефект економії на податках, у результаті чого вартість позичок зменшується. 4. Якщо рентабельність активів нижча за проценти за корис-тування позичками, то рентабельність власного капіталу падає і може досягати негативних значень. Негативна рентабельність власного капіталу означає, що в результаті одержаних збитків ре-альний капітал підприємства зменшився на відповідну величину збитків. 5. Якщо рентабельність активів дорівнює нулю або є негатив-ною, рентабельність власного капіталу із зростанням рівня забор-гованості набуває негативних значень стрімкіше . 6. У разі, якщо негативне значення рентабельності власного капіталу перевищує мінус 100 %, наприклад становить мінус 110 %, це означає, що реальна вартість активів підприємства зме-ншена на 110 % власного капіталу, тобто статутного, додаткового капіталу та інших складових власного капіталу не вистачило для покриття збитків. Таким чином, усіх активів підприємства не ви-стачає для виконання зобов’язань з погашення позичок. Подібна структура балансу є незадовільною. Наявність ознак незадовільного балансу в багатьох країнах, наприклад у ФРН, Франції, Польщі, Росії, є підставою для пору-шення справи про банкрутство підприємств, які організовані у формі акціонерних товариств чи товариств з обмеженою відпові-дальністю. Неплатоспроможність таких підприємств настає при настанні строків виконання зобов’язань.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ефект фінансового лівериджу» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
— 1750 3500 5250 