КОРДТ Веніамін (Веньямін-Христофор-Іоанн Кордт; 19.02.1860— 24.12.1934) — історик, бібліограф, знавець середньовічної картографії, один з організаторів Всенар. б-ки України (нині Бібліотека національна України імені В.І.Вернадського). Н. в м. Дерпт (нині м. Тарту, Естонія) в сім’ї міщан нім. походження — гончара Олександра Кордта та його дружини Елізи Пердау. 14 січ. 1878 закінчив г-зію і вступив до Дерптського (Імператорського Юр’ївського) ун-ту. 1885 отримав звання домашнього вчителя з правом викладання гімназичного курсу. Тоді ж призначений пом. бібліотекаря ун-ту. 1888 здобув наук. ступінь канд. дипломатики й був затверджений на посаді бібліотекаря. 1891 отримав чин титулярного радника. 1893 під час відпустки працював у архівах Нідерландів, пізніше — у Швеції. 25 листоп. 1893 йому надано чин колезького асесора. 19 берез. 1894 зарахований на вакантну посаду зав. б-ки Київ. ун-ту та зав. Центр. архіву давніх актів. 1910 — приват-доц. каф-ри рос. історії Київ. ун-ту (нині Київський національний університет
Кордт В. «Матеріяли до історії картографії України». Ч. 1. К., 1931. Обкладинка.
Кордт В. «Чужоземні подорожні по Східній Европі до 1700 р.» К., 1926. Обкладинка.
імені Тараса Шевченка). Від 1911 — член-співробітник Київської археографічної комісії. Член багатьох т-в: наукових — Моск. археологічного, Одес. історичного, «Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии»; літературних — Нідерландського в Лейдені, Естляндського — у Ревелі (нині м. Таллінн, Естонія). 1913 10-й Міжнар. геогр. конгрес у Римі (Італія) обрав його членом міжнар. комісії для видання старовинних карт. Під час Першої світової війни в 1915—16 здійснював спочатку евакуацію до м. Саратов (нині місто в РФ), а потім повернення назад до Києва бібліотечного фонду (бл. 700 тис. томів) Київ. ун-ту. Був одним з організаторів 1918 Всенародної бібліотеки України, протягом 1921—23 очолював Тимчасовий к-т бібліотеки. Разом з ін. працював над проектом реорганізації б-ки за зразком провідних світових б-к. 1926 перейшов на постійну роботу до бібліотеки, працював зав. університетського від., наук. співробітником, а з 1928 й до кінця життя очолював створений за власною ініціативою картографічний відділ. 1924 обраний почесним членом Історичного товариства в м. Утрехт (Нідерланди). Осн. праці пов’язані з історією укр. картографії. Під час 11-го Археол. з’їзду в Києві (1899) розгорнув в ун-ті виставку фак-
симільних репродукцій середньовічних карт України і Росії, видрукував каталог, що містив бл. 1200 назв експонатів. Тоді ж почав видавати «Материалы по истории русской картографии»: «Серия 1, выпуск 1: Карты всей России и южных ее областей до половины 17 в.» (Київ, 1899); «Серия 1, выпуск 2: Карты всей России и Западных ее областей и Сибири» (Київ, 1906). Протягом багатьох років досліджував праці Г. де Боплана, підсумком стала кн. «Боплан и его труды по картографии Южной России» (1911). Підготував видання «Матеріяли до історії картографії України», ч. 1 (Київ, 1931). У записках і збірниках історико-філол. від. ВУАН опублікував розвідки: «Бібліографія подорожей по Східній Європі до 1520 р.», кн. 7—8 (Київ, 1926); «Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейе» (Київ, 1926); «Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії України у другій половині 17 — початку 18 ст.», т. 3 (К., 1926—30). У «Збірнику праць Комісії для вироблення Законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві» (Київ, 1919) побачила світ його стаття «Про Національну бібліотеку Української Держави». Оприлюднив розшукані в Україні та Росії, а також в колекціях міст Лейден (Нідерланди), Дрезден (Німеччина), Відень, Стокгольм (Швеція), Краків та ін. унікальні високотех. репродукції карт України й сусідніх д-в 15—17 ст. і коментарі до них. Дж.: Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ф. 33; № 3046; ф. 10, № 10 354; № 10 714; № 10 722; фф. 46; 71; 184; XXIX; XXXI). Літ.: Каталог видань АН УРСР, ч. 1—2. Чикаго, 1966; Дашкевич Я.Р. Середньовічні карти України в дослідженнях кінця ХVIII — початку ХХ ст. В кн.: Історичні дослідження. Вітчизняна історія, вип. 11. К., 1985. О.Є. Маркова, О.П. Степченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРДТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
