ОХРИМОВИЧ (Охрімович) Володимир Юліанович (27.05.1870— 06.11.1931) — громад. і політ. діяч, етнограф, адвокат, журналіст. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Брат Ю.Охримовича. Н. в с. Велдіжі Волинського пов. на Станіславщині (нині Івано-Франк. обл.). 1881—88 навч. у Стрийській г-зії. 1893 закінчив філос. ф-т Львів. ун-ту. 1890 вступив до Української радикальної партії. З 1890-х рр. почав активну діяльність як учений-етнограф. Його перші роботи були надруковані на сторінках «Этнографического обозрения», у виданнях національно-демократ. спрямування «Народ» (1890), «Житє і слово» (1895) та ін. О. досліджував історію розвитку форм сім’ї, внутр. сімейні відносини, становище жінки, етимологію самоназв різних етнічних груп Галичини та Закарпатської України. 1899 О. спільно з В.Будзиновським, І.Франком, Є.Левицьким став співзасн. Укр. національно-демократ. партії (УНДП) і редагував її орган — «Діло». Входив до Тіснішого нар. к-ту — керівного органу УНДП. Протягом 1894—98 жив поза межами Львова. 1897 одружився із сестрою С.Крушельницької — Оленою. До 1906 постійно міняв місце проживання і рід занять. Працював адвокатом, видавав
газ. «Стрийський голос». 1907 переїжджає до Львова й активно займається громадсько-політ. діяльністю. 1907 його кандидатуру було висунуто до австрійс. парламенту. 1915 О. заарештований представниками рос. влади в Галичині і депортований до Сибіру. 1918 повернувся до Львова. Увійшов до Української національної ради ЗУНР. З 1919 — член-засновник Української трудової партії (з 1923 — її голова). Із серед. 1920-х рр. О. належав до Українського національно-демократичного об’єднання. 1921—25 — професор Львівського таємного українського університету, декан юрид. ф-ту. Був обраний дійсним членом історико-філос. секції НТШ у Львові, деякий час керував стат. комісією, був членом правової та заступником завідувача етнографічної комісій т-ва. До 1925 працював у редакції ж. «Дністер», згодом повернувся до адвокатської практики. Як член НТШ продовжував займатися наук. діяльністю. П. у м. Львів. Праці: Про родову спільність в Скільських горах. «Народ», 1890, № 7; Жіноча доля в Скільських горах. Там само, 1890, № 18; Значення малоруських весільних обрядів і пісень в історії еволюції сім’ї. «Этнографическое обозрение», 1891, № 4; 1892, № 4; Вражіння з Угорської Русі. «Діло» (Львів), 1895, № 2—3; Звідки взялася назва «бойки»? «Житє і слово», 1895, кн. 1; Знадоби для пізнання народних звичаїв та поглядів правних. Там само, 1895, кн. 2—3; Про наголос в українсько-руській мові. «ЗНТШ», 1900, т. 33; Українсько-руські приповідки правничі, систематично впорядковані та юридично пояснені. В кн.: Студії з поля суспільних наук і статистики, т. 3. Львів, 1909—38; Про виголос і наголос слова «Україна». «ЗНТШ», 1922, т. 133. Літ.: Маланчук В.А. Етнографічна діяльність В.Ю. Охримовича. К., 1972. О.О. Ковалевська.
прянській Україні, де він перебував на нелегальному становищі. 1917—18 — член Української Центральної Ради, секретар ЦК Української партії соціалістів-революціонерів та «Селянської спілки», співробітник «Народної волі» і вид-ва «Серп і молот». 1919—21 — учитель середньої школи в Мелітополі і завідувач нар. освіти в Мелітопольському пов. Автор «Нарису розвитку української національно-політичної думки в 19 ст.», першу частину якого видало вид-во «Серп і молот» 1918, решту втрачено. Розстріляний більшовиками в м. Мелітополь. «Нарис розвитку української національно-політичної думки в 19 ст.» не раз перевидавався, уперше — 1922, згодом — за кордоном. Донедавна залишався найліпшою узагальнюючою працею про укр. національно-політ. думку 19 ст. Тв.: Розвиток української національно-політичної думки (від початку 19 ст. до Михайла Драгоманова). Нью-Йорк, 1965 (репринт київськольвівського видання 1922). І.П. Чорновол.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Охримович Володимир Юліанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
