ОСТРОВСЬКИЙ Микола Олексійович (29(16).09.1904—22.12. 1936) — письменник, офіц. біографія якого за рад. влади повністю ототожнювалася з життям його героя — Павки Корчагіна. Н. в с. Вілія Волин. губ. (нині Острозького р-ну Рівнен. обл.). Згідно з архів. документами, опубл. лише в 1990-ті рр., О. походив із заможної родини, яка за борги продала свої землі, через що його батько став робітником гуральні. Вчився у місц. школі. 1914 сім’я переселилася до Шепетівки, де О. ще дитиною почав працювати в станційному буфеті (1914—19); 1919—20 — дроворіз на складі, учень помічника кочегара на електростанції, кубовщик; одночасно вчився в школі. 1921 — делегат повітової конференції робітн. молоді, вступив до Шепетівського комсомольського осередку. З серпня 1921 до кінця 1922 вчився на електротех. відділі Київ. залізничної школи. Через 8-місячну хворобу на тиф вибув із комсомолу, до якого вступив повторно 1923. Від травня 1923 — секретар прикордонних райкомів комсомолу — Берездівського та згодом Ізяславського. 1924 вступив до КП(б)У. Того ж року тяжко захворів через ускладнення після тифу; 1927 його спіткав параліч і 1928 — сліпота. Не занепавши духом завдяки надзвичайній силі волі та мужності, О. розпочав заочне навчання в Комуніст. ун-ті ім. Я.Свердлова (1927—30), виступав у засобах масової інформації. Протягом 1930—34 диктував роман «Як гартувалася сталь», який парт. верхівка ВКП(б) оголосила автобіографічним і широко використовувала в пропагандистськовиховних цілях шляхом масових тиражів, введення роману до шкільних програм, неодноразових екранізацій, створення музеїв О. (Вілія, Шепетівка, Сочі, Москва) та меморіального комплексу в Боярці. З 1934 — член Спілки письменників СРСР, 1935 нагороджений орденом Леніна, отримав військ. звання бригадного комісара. 1934—36 написав першу книгу трилогії «Народжені бурею». З комуніст. позицій зображав укр. визвол. змагання 1917—20. Лауреат премії ім. Ленінського комсомолу (1936).
П. у м. Москва. 1958 в УРСР було встановлено Респ. комсомольську премію ім. М.Островського. Тв.: Естафета мужності: Статті. Промови. Бесіди. Листи. К., 1977; Твори, т. 1—3. К., 1979; Собрание сочинений, т. 1—3. М., 1989. Літ.: Кізко П. Соціалістичний реалізм — московський винахід («Як гартувалася сталь» М. Островського та «Прапороносці» О. Гончара). «Вісник ООЧСУ» (Нью-Йорк), 1959, № 3; Олійник Б. На зорю!: (До 70-річчя від дня народження М. Островського. «Україна. Наука і культура», 1974, вип. 9; Спогади про Миколу Островського. К., 1980; Жизнь — подвиг: К 80-летию со дня рождения писателя Н.А. Островского. К., 1984; Логвиненко М. Щастя чи трагедія?: Про «білі плями» у біографії Миколи Островського та його героїв. «ЛУ», 1989, 12 жовтня; Його ж. Откажемся ли от Николая Островского?: Неюбилейные заметки к 90-летию со дня рождения. «Крымская газета», 1994, 4 октября; Качуровський І. Про новий довідник «Письменники України». «Визвольний шлях», 1997, № 8; Мицик Ю. Чи воював у «Громадянську» творець Павки Корчагіна? «Кур’єр Кривбасу», 1997, № 79/80; Том П. Чи потрібні герої?: Про музей М. Островського в Шепетівці. «Культура і життя», 1998, 27 травня; Чемерис В. Микола Островський як революційний фантаст, або вузькоколійка — дзеркало ідеології?: Погляд крізь призму сьогоденних реалій. «ЛУ», 1998, 20 серпня; Вакулюк П. Міфи про Островського-Корчагіна: Боярська вузькоколійка є витвором більшовицької ідеології і не підтверджується документально. «Українська газета», 1999, 24 червня; Павка Корчагин — герой Китая [20-серійний телефільм «Сотворення героя», реж. Хань Гана, знятий в Україні з українськими акторами]. «Вечерние вести», 2000, 14 березня; Коломієць О. Микола Островський. В кн.: Імена України в космосі: Науково-енциклопедичне видання. Львів—К., 2003; Людина-легенда: До 100-річчя з дня народження Миколи Островського: Довідково-біографічне видання. Хмельницький, 2004; Микола Островський на сторінках історії і в нашому житті: Матеріали науковопрактичної конференції до 100-річчя з дня народження, 25 вересня 2004 р. Хмельницький—Шепетівка, 2004; Сваричевський А. Тріумф і трагедія Миколи Островського, його друзів і героїв роману. «Хмельниччина: Дивокрай», 2004, № 1—2; Чікін В.І. Музей Миколи Островського в Шепетівці: Путівник. Шепетівка, 2004; Овчаренко І. М. Островський у Слов’янську. В кн.: Овчаренко І. Крізь далеч років. Слов’янськ, 2005; Вербич В. Трагедія і велич волинянина Миколи Островського. В кн.: Вербич В. Під куполом спільного неба. Луцьк, 2006; Мату-
щак К. Коли перестанемо вірити міфам? «Вінниччина», 2007; № 99; Мітягіна С. Вплив роману Е. Войніч «Овід» на життєвий і творчий шлях М. Островського. В кн.: Поділля. Краєзнавчі студії: Збірник наукових праць. Хмельницький, 2008; Самоделова С. Переплавленная жизнь. «Тайны прошлого», 2010, № 1(21). Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Островський Микола Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
