ОСКІЛКО Володимир Пантелеймонович (16.07.1892—19.06.1926) — політ. і військ. діяч. Генералхорунжий Армії УНР. Н. в с. Городок (нині село Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) в сім’ї вчителя. Закінчив учительську семінарію, працював учителем у поліському с. Жадені. Під час Першої світової війни — офіцер рос. армії. Після Лютневої революції 1917 — комісар Тимчасового уряду в м. Тула, член ради солдатських депутатів і голова укр. громади. Наприкінці 1917 повернувся в Україну. У Києві — командир українізованого ним полку «георгіївських кавалерів». Під час оборони міста від більшовиків — нач. оперативного відділу в штабі М.Ковенка. На поч. 1918 — рівненський повітовий комісар, за Української Держави — нач. охорони залізниць Козятинського
652 ОСМАНСЬКА
Османська імперія. Топкапи — стародавній палац султанів Османської імперії. Фото кінця 20 ст.
Османська імперія. Гарем у палаці Топкапи, резиденції султанів Османської імперії. 16—18 ст. Стамбул, Туреччина.
р-ну. У листопаді 1918 виступив організатором протигетьманського повстання на Волині. За наказом Директорії Української Народної Республіки створив 40-тис. Пн. групу військ УНР, згодом був призначений командуючим Пн.-Зх. протибільшовицьким фронтом. 29 квітня 1919 при підтримці Української партії соціалістів-самостійників і Української народнореспубліканської партії здійснив спробу держ. перевороту, заарештувавши в Рівному членів «лівого» кабінету Б.Мартоса. Після поразки заколоту виїхав до Польщі. Очолював укр. громаду в таборі для інтернованих і військовополонених Домб’є під Краковом. 1922 виїхав до Рівного. 1924—26 редагував орган Української народної партії «Дзвін», очолював Укр. сел. кооп. банк. Автор низки публіцистичних статей і спогадів «Між двома силами» (1924). Загинув у с. Городок за нез’ясованих обставин. За деякими даними, вбивство здійснили за наказом НКВС.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСКІЛКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
