Незважаючи на різноманітність форм та функцій грошей, вони є явищем, яке реально виявляється як єдиний, конкретний інструмент реалізації економічних відносин. До грошей як реального економіч-ного інструменту економіка, насамперед ринок, висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем розвитку суспільних відносин — чим він вищий, тим складніші вимоги пред’являються до грошей. Щоб відповідати цим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специфічних властивостей, які в сукупності визначають певну форму грошей, спричинюють їх еволюцію, надають гро-шам якісну відмінність від звичайних благ. Найбільш актуальни-ми в сучасних умовах є такі властивості грошей: стабільність ва-ртості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність. Базовою властивістю грошей, наявність якої робить певний предмет здатним виконувати функції грошей, є стабільність ва-ртості. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не мо-же ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагрома-дження вартості. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного розвитку, оскільки кредитори перестають надавати позички через ризик втрати позиченої вартості, а інвестори з тієї самої причини перестають накопичувати вартість у грошовій фо-рмі. У міру розвитку потреби в нагромадженні вартості і платіж-них відносин суспільство змушене було відмовитись від усіх грошових форм з нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото, яке на той час мало найстабільнішу вартість. Спираючись на стабільні золоті гроші, країни, що їх запровадили, досягли у XIX ст. величезних економічних успіхів. Проте в міру розвитку економіки, формування світового рин-ку стабільність вартості золота виявилась недостатньою для за-безпечення вказаної властивості грошей. Коливання попиту і пропозиції на золото спричинювали істотні зміни вартості пов-ноцінних грошей. Це стало однією з причин переходу до непов-ноцінних кредитних грошей, стабільність вартості яких можна підтримувати на потрібному рівні зусиллями держави та міждер-жавних органів. Головним механізмом вирішення цього завдання стало регулювання попиту і пропозиції грошей на фінансових ринках, зокрема їх кількості в обороті, зусиллями уповноважених державою органів, насамперед центрального банку. Підтримання постійно стабільної вартості грошей стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних держав. Важливою властивістю грошей є їх економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Поки гроші були повноцін-ними, вирішити це завдання було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима мало об’єктивну межу, що визначалася внутрішньою вартістю металу, з якого вони ви-готовлялися. Це послужило ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей. Але й після цього вимога економічності грошей не була знята. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв’язку з чим готівка в обороті поступово замінюється безготів-ковими (депозитними) грошима. Але забезпечення обороту таки-ми грошима вимагає теж певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків тощо). Для скорочення цих витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій. Незважаючи на інтенсивне розширення сфери використання депозитних, у тому числі електронних, грошей, жодна з країн не може зовсім відмовитися від готівки. А в Україні частка готівки в загальній масі грошей протягом 1991—1998 рр. навіть зросла приблизно в 5 разів. Тому вимога економічності грошей зберігає свою актуальність, а для України вона надзвичайно зросла. Важливим способом забезпечення економічності готівки є довгостроковість її використання, яку можна вважати ще однією властивістю грошей. Цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз мають готівкові гроші. Говорити про цю властивість де-позитних грошей немає підстав, оскільки вони не зношуються в обороті. Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх ви-готовляють з надміцного, зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки з паперу, а й у вигляді монет. Так, в Україні в 1999 р. була випущена монета в одну гривню, що знач-но скоротить витрати на друкування одногривневих купюр, які швидко зношуються і часто замінюються в обороті новими. Мо-нета ж в одну гривню може обслуговувати оборот у десятки разів довше, ніж паперова купюра. Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Але не всі ці форми її забезпечують. Особливо гостро питання однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари (худоба, хутра, дорогоцінності то-що), оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізня-вся від інших. Цей недолік натуральних грошей був послабле-ний переходом до золотих грошей. Золоті монети стали однорідними, взаємозамінюваними. Кількісно однакова сума їх в усіх випадках представляла однакову цінність. Проте однорід-ність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із зо-лотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних металів чи мали різ-ний ступінь зношеності. В усіх цих випадках учасники обороту старалися притримати більш якісні гроші і розплачувалися менш якісними, унаслідок чого гірші гроші витісняли з обороту кращі. Ця тенденція відома в літературі як «Закон Грешема» (за прізвищем англійського мі-ністра фінансів Томаса Грешема, який жив у XVIII ст. ). З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була знята повністю, хоч на поверхні нібито всі такі гроші видаються однаковими. Насправді окремі види грошей виявля-ються неоднорідними через різний ступінь довіри до їх емітентів, а отже — різний ступінь їх надійності. Якщо довіра до централь-ного банку вища, ніж до комерційних, то економічні агенти від-даватимуть перевагу готівці перед депозитними грошима як більш надійними. Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кож-ний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності. Особливо гостро ця неоднорідність проявлялась в умовах хроніч-ної економічної та фінансової кризи, яку переживала Україна в 1992—2000 рр. У цих умовах істотно знизилась надійність комер-ційних банків, а отже, і довіра до їх депозитних грошей. Помітно кращою була надійність Національного банку, а довіра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформацію струк-тури грошової маси в бік непомірного зростання частки готівки. Проте й до банкнот НБУ в умовах фінансової кризи потроху втрачається довіра, що проявляється у скороченні використання їх як засобу нагромадження вартості, заміні їх вільно конверто-ваною валютою, насамперед доларом США. Отже, при неповно-цінних грошах виникає тенденція, протилежна «закону Греше-ма», що зумовлює витіснення гірших грошей кращими — безготівкових грошей готівкою, національних грошей, що знецінюються, іноземною вільно конвертованою валютою. Гроші повинні мати і таку властивість, як подільність. Для здій-снення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні лег-ко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо. Щоб забезпечити таку властивість, виготовляються гроші різних номіналів — від малих до великих, а грошова одиниця ще ділиться на кілька од-накових частин, як правило на 100. На цій підставі випускаються розмінні монети різних номіналів, що дає можливість при розра-хунках розділити грошову одиницю на будь-які частини. Ще однією властивістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними ко-ристуватися в повсякденному житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного розвитку, їх портатив-ність зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші — банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не закін-чився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книж-ка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А пластикові картки, які використовуються для пере-ведення грошей по каналах електронного зв’язку, ще портативні-ші, ніж чекові книжки. У літературі трапляються посилання і на таку властивість гро-шей, як прийнятність . На наш погляд, це швидше за все головна ознака грошей, а не окрема якісна властивість. Якщо будь-яка фо-рма грошей переставала прийматися у платежі, це означало, що вона переставала бути грошима взагалі, а не лише змінювала одну зі своїх властивостей. І навпаки, будь-який предмет, що висувався на роль грошей, успішно справлявся з нею лише за умови широ-комасштабного приймання у платежі. А це ставало можливим, якщо даний предмет мав указані вище властивості сповна. Отже, прийнятність — це швидше за все результат формування у грошо-вого носія певних властивостей, який свідчить про перетворення його в гроші, а не ще одна властивість.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЯКІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРОШЕЙ» з дисципліни «Гроші та кредит»
