ОПІШНЕ (Опішня) — с-ще міськ. типу Зіньківського р-ну Полтавської області. Відома з 1640-х рр. як слобода. З 1648 О. — сотенне містечко Гадяцького полку, з 1649 — Полтавського полку, з 1662 — Зіньківського полку, з 1672 — Полтав. полку, з 1687 — Гадяцького полку, з 1781 — містечко Чернігівського намісництва, з 1796 — Малоросійської губернії, з 1802 — Полтавської губернії. У 2-й пол. 17 — на поч. 18 ст. О. — значний торгово-ремісничий центр Лівобережної України. 1737 створено Опішнянську селітряну компанію, яка відіграла помітну роль у розвитку вітчизн. порохової пром-сті. Наприкінці 19 ст. Зарицьким засновано Опішнянські керамічні майстерні. 1925 О. зараховано до категорії с-щ міськ. типу. В О. знаходяться заводи: «Керамік», «Художній керамік». 1986 створено Опішнянський музей гончарства, в якому зосереджені твори майстрів кераміки з усієї України, а 1989 — Опішнянський музей-заповідник укр. гончарства (з 2001 — Національний музей-заповідник українського гончарства), до складу якого ввійшли істор. територія побутування гончарного промислу, з-ди «Керамік», «Художній керамік», садиба-музей Олександри Селюченко, глинища гончарів, слов’ян. городище роменської культури, старовинні підземні ходи. Уродженцями О. є: родина укр. майстрів худож. кераміки Пошивайлів (з 2-ї пол. 19 ст.)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОПІШНЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
