ОЛЕСЬКО — с-ще міськ. типу Буського р-ну Львівської області. Розташов. за 75 км від Львова та за 6 км від залізничної ст. Ожидів-Олесько. Населення 1,5 тис. осіб (2009). За археологічними даними, виникло у давньоруський час, про що свідчать городище (на його місці стоїть замок) та селище, матеріали з яких датуються 11–13 ст. Перша писемна згадка про О. належить до 1327 і пов’язується з існуванням Олеського замку. Він мав стратегічно важливе положення і тому в 14—15 ст. за ньо-
Олесько. Костьол св. Йосифа. Фото 2008.
го точилася боротьба між польс., литов. та угор. магнатами. Не раз переходив із рук у руки. 1441 О. отримало магдебурзьке право. На поч. 16 ст. зазнало руйнувань з боку татар. військ. 1605 власником О. стає рус. воєвода і львів. каштелян Іван (Ян) Данилович, який здійснив реконструкцію замку, перетворивши середньовічну фортецю на палац у стилі ренесансу. В Олеському замку народилися майбутні королі Польщі: 1629 — Ян III Собеський, 1639 — МіхалКорибут Вишневецький. Наприкінці 17 ст. король Ян III Собеський перетворив замок на королів. резиденцію. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) О. відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1806 та 1836 в замку сталися пожежі, 1838 ліве крило фортеці постраждало від землетрусу. Замок поступово занепав. 1882 О. викупив уряд Австро-Угорщини, тут було засновано кредитний банк, у замку відкрили с.-г. жін. школу. 1898 в О. організовано перше в Східній Галичині т-во «Сільський господар». Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1919—39 належало Польщі. У вересні 1939 сюди вступила Червона армія (див. Радянська армія). Від 1939 — у складі Львів. обл. УРСР. 1940—62 — райцентр. С-ще міськ. типу від 1940. На початку Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 1 липня 1941 О. окуповане, включене до складу Генеральної губернії. На території створеного в О. гетто розстріляно бл. 900 євреїв. 22 липня 1944 звільнене військами Першого Українського фронту. 1950 в О. відкрито пам’ятник Т.Шевченку. 1960 почав діяти з-д мінеральної води, а 1963 — торфобрикетний з-д. Від 1963 до 1966 О. — у складі Бродівського р-ну. 1975 відкрито архітектурнохудож. музей-заповідник «Олеський замок» — відділ Львів. картинної галереї — і збудовано пам’ятник бійцям Першої Кінної армії.
В О. збереглися пам’ятки археології — поселення (2 тис. до н. е., 10—11 ст., 11—13 ст.), городище (11—13 ст.), пам’ятки архри — замок Даниловичів (14—17 ст.), костьол Святої Трійці (1545,
583 ОЛЕША
1627), костьол св. Йосифа і келії монастиря капуцинів (1739). Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 7. Warszawa, 1886; ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968; Возницький Б. Олеський замок. Львів, 1978; Мацюк О. Замки і фортеці Західної України: Мандрівки історичні. Львів, 1997; Пам’ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000; Історія Олесько. Web.: Олесько. Інформаційний ресурс Олесько (http://www. olesko.com.ua). Ю.З.Данилюк, В.І. Дмитрук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЕСЬКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
