ОКІНШЕВИЧ Лев Олександрович (06.02(25.01).1898—07.11. 1980) — історик укр. держ. права, бібліограф. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук, Українського історичного товариства та Білорус. ін-ту науки й мист-ва. Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї юрисконсульта управління Пн.-Зх. залізниць, білоруса за національністю. Закінчив Колегію Павла Ґалаґана та Київ. ін-т нар. госп-ва (1921). Член комісії історії укр. права (1921—33), її секретар (1922—29), аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН (1925—28), потім — Н.-д. кафедри історії укр. к-ри ім. акад. Д.Багалія (1928), завідуючий вид-вом ВУАН (1929—31), професор Ніжинського пед. ін-ту (1933). Працював юрисконсультом у Казахстані, Вязьмі й Смоленську (1934—41). Виїхавши на еміграцію, став професором і деканом правничого ф-ту Українського вільного університету, обраний дійсним членом НТШ. 1949 виїхав до США. 1951—54 працював у «Дослідчому проекті над СССР», 1954—69 — співробітником каталогу та перекладачем у Б-ці Конгресу США. П. у м. Вашингтон (США). Посмертно видано спогади О. «Моя академічна праця в Україні» (1995).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОКІНШЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
