ОДЕСЬКИЙ МУЗЕЙ «СТЕПОВА УКРАЇНА» — створений у грудні 1927 з метою збирання етногр. матеріалу степової України, вивчення побуту народів, які були жителями степового краю, популяризації історії і к-ри укр. народу. Музей одержав назву «Степова Україна», моделлю для нього послужив етногр. відділ Рос. музею в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). Базою для створення музею послужили колекції, зібрані дослідниками й аматорами історії 19 — поч. 20 ст., краєзнавцями 1920—30-х pp. Члени етнографо-лінгвістичної секції під кер-вом Р.Волкова займалися збиранням матеріалів із діалектології, фольклору й матеріальної к-ри, складанням ет-
нографо-діалектологічної карти Херсонщини, Катеринославщини, Бессарабії, Криму та Кубані, які визначалися як степова Україна. Підготовчі роботи з організації закладу почалися 1922, коли К-т з охорони пам’яток мист-ва і старовини порушив питання про заснування в Одесі Укр. етногр. музею. 1924 на засіданні малої колегії Одес. губернської політпросвіти було вирішено відкрити його не пізніше 1 лютого 1925. На засіданні Одес. окружної комісії у справах українізації у вересні 1926 було прийнято резолюцію про активізацію етногр. діяльності та поповнення колекцій О.м.«С.У.» Вони стали поповнюватися експонатами Одеського археологічного музею й Одес. природно-істор. музею, предметами реліг. культу зі Свято-Успенського собору та матеріалами виставки, присвяченої Т.Шевченку, підготовленої в Держ. укр. б-ці, постановочним реквізитом із Всеукраїнського фотокіноуправління (Одеса). Через кілька років після відкриття музейне зібрання налічувало до 2 тис. одиниць зберігання: колекції вишивок, рушників, килимів, кераміки, писанок, фотографій, малюнків. Великий комплекс експонатів (до 250 одиниць зберігання) відображав історію укр. професійного театру. Експозиція О.м.«С.У.» представляла матеріальну та духовну к-ру українців, молдован, болгар і нім. колоністів. Тут були характерні болг. фартухи та пояси зі смугастим і геометричним малюнком, бессарабські килими з букетами на чорному тлі й укр. малюнок, що відображає рослинний світ, об’ємні експонати: старовинні прядки, ткацький верстат, сел. плуг, саморобні меблі, «мамаї» (див. «Козак Мамай») і живописні портрети гетьманів. Матеріали з цієї тематики дарували директор Держ. укр. б-ки Б.Комаров, артисти Одес. держ. театру драми Ю.Шумський і Л.Мацієвська, професори Р.Потапенко, І.Перван. О.м.«С.У.» збирав матеріали із заг. історії Пд. України — документи, креслення, фотографії, образотворчі полотна, тому швидко став одним із найважливіших культ. центрів регіону, місцем методич-
ної підготовки працівників нар. освіти. 1931 власті піддали краєзнавчі музеї критиці, закидаючи їхнім працівникам те, що «вони від самого початку існування прийняли від колишніх “загальнонародних музеїв” погані традиції минулого народництва, етнографічності та аполітичності, і до сьогодні нема будь-якого політичного настрою в цих музеях, вони ідеологічно безхребетні». Того ж року О.м.«С.У.» припинив існування. В умовах розвитку незалежної укр. суверенної д-ви, спираючись на результати історикоетногр. експедицій, архівні документи та досвід створення виставкових варіантів експозицій, співробітники Одес. історикокраєзнавчого музею висунули 2003 ідею відтворення на основі колекцій свого музею власне етногр. музею як центру вивчення й відродження історико-культ. традицій Укр. Причорномор’я. 2006 останньому повернуто назву «Степова Україна», він є відділом Одеського історико-краєзнавчого музею. Літ.: Українська архівна енциклопедія. К., 2008. В.І. Солодова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОДЕСЬКИЙ МУЗЕЙ «СТЕПОВА УКРАЇНА»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
