«ОДЕССКИЙ ВЕСТНИК» — найстаріша міська газета, яка видавалася в Одесі 1823—93. Упродовж 1827—30 виходила рос. і франц. мовами. Спершу видавалася двічі на тиждень, а з 1864 — щоденно. З 1827 виходила під протекцією графа М.Воронцова та редакцією (рос. частини) колиш. дипломата Ф.Бруннова. Під час російсько-турецької війни 1828— 1829 газета розпочала публікацію реляцій гол. штаб-квартири про військ. дії, що розширило кількість передплатників до 2 тис. осіб. Штат «О.в.» складався здебільшого з чиновників канцелярії генерал-губернатора та представників міської громадськості, які працювали переважно безплатно. З 1831 рос. частина «О.в.» виділена в окрему газету. З 1857 газета підпорядкована Ришельєвському ліцею, а її редакторами стали професори О.Богдановський та О.Георгієвський. Пізніше «О.в.» знову перейшов у відання місц. генерал-губернатора, а 1871 був переданий у приватні руки. Редакторами «О.в.» були визначні громад. діячі та журналісти, у т. ч. П.Зелений (1877—87), М.Сокальський (1857 —71), П.Сокальський (1871—76) та ін. На кошти від підписки газети в Одесі була заснована міська публічна б-ка. Друкувалися статті й матеріали на теми місц. громад., культурно-освіт., екон. та наук. життя, інформація, хроніка, некрологи та ін., а також — з історії Новоросійського краю й Одеси. З 1880 в газеті був створений екон. відділ. У вигляді додатків до «О.в.» видавалися «Листки» для сільс. господарів Пд. Росії (1832—40), «Литературные листки» (1832—33), літературнонаук. час. «Южный сборник» (з 1859). На сторінках «О.в.» вміщували свої розвідки відомі вчені та
534 ОДЕСЬКА
Одеська кіностудія художніх фільмів. Логотип.
публіцисти, у т. ч. Ф.Домбровський, В.Кондаракі, І.Линниченко, О.Маркевич, М.Мурзакевич, М.Пирогов, А.Скальковський та ін. У виданні публікувалися документи й матеріали з історії Пн. Причорномор’я (Новоросії), переважно 18—19 ст., у т. ч. щоденник (1749) секунд-майора О.Никифорова, укази рос. імп. Катерини ІІ, документи з історії порто-франко та ін. Вміщувалися також уривки з іноз. студій, присвячених історії Новоросії й Таврики, у т. ч. зі студії італ. історика В.Формаліоні про генуезьке поселення в Кафі (нині м. Феодосія) та ін. Виданння «О.в.» поновлене 1991. Літ.: Гребцова И.С., Гребцов В.М. Материалы по истории Одессы и Новороссийского края на страницах прессы южных губерний Украины первой половины XIX в. В кн.: Одесі — 200: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 200-річчю міста (Одеса, 6—8 вересня 1994 р.), ч. 1. Одеса, 1994; Цвиркун А.Ф. Первая газета Одессы. Там само. О.В. Ясь.
распольського, Ананьївського, Балтського, Первомайського. Після ліквідації відповідно до постанови ВУЦВК від 12 жовтня 1922 Миколаївської губернії до складу О.г. додатково приєднано Миколаївський, Херсонський та Єлизаветградський повіти. Із березня 1923, згідно з новим адм.тер. поділом, О.г. складалася з 6-ти округ і 74-х районів: Одеської (17 р-нів), Миколаївської (8), Херсонської (12), Балтської (11), Первомайської (13), Єлизаветградської (13 р-нів). Коли в жовтні 1924 була утворена Автономна Молдав. СРР, до її складу увійшли 11 р-нів Одеської, Балтської та Тульчинської округ УСРР: Ананьївський, Балтський, Котовський, Григоріопольський, Дубоссарський, Кам’янський, Кодимський, Олексіївський, Красноокнянський, Тираспольський, Слободзейський із населенням 540 567 осіб (дані 1925). Ліквідована губернія у зв’язку із запровадженням окружного поділу 1925. Літ.: Календарь и записная книжка волостного статистика и корреспондента Одесской губернии на 1921 год. Одесса, 1921; ІМіС УРСР: Одеська область. К., 1969; Турченко Г. Південна Україна на зламі епох (1914— 1922 рр.). Запоріжжя, 2005; Верменич Я.В. Адміністративно-територіальний устрій України: Еволюція, сучасний стан, проблеми реформування, ч. 1— 2. К., 2009. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ОДЕССКИЙ ВЕСТНИК»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
