ОБУХІВ — місто Київської області, райцентр. Розташов. у долині р. Кобринка (прит. Стугни, бас. Дніпра) за 45 км від Києва. Населення 32,7 тис. осіб (2005). Попередником О. вважають с. Лукавиця, яке відоме з 1430-х рр., коли воно входило до маєтностей, що їх отримав воєвода Юрша від кн. Свидригайла. 1482 ці землі були спустошені крим. татарами і ціле століття залишалися майже незалюдненими. Їхнім власником на поч. 16 ст. був кухмістр Петро Олехнович, і відтоді вони називалися Кухмістровщиною. У 2-й пол. 16 ст. на р. Лукавиця (нині р. Кобринка) існував хутір селянина Обуха, за іменем якого Кухмістровщину стали називати Обухівщиною або Обухівським ключем (див. Ключ). Цим комплексом земель 1588—
98 володів кн. В.-К.Острозький, який заснував кілька поселень, у т. ч. села Великий Обухів і Малий Обухів та м-ко Новий Обухів. 1649 і 1654 документи фіксують м-ко О. як центр сотні Київського полку. За умовами Андрусівського договору (перемир’я) 1667 О. мав відійти до Речі Посполитої, але дефакто залишався під контролем Рос. д-ви. Після «Вічного миру» 1686 О. залишився на рос. стороні держ. кордону, що був установлений цим договором. Спустошений під час «Руїни», О. був знов заселений 1704 київ. полк. К.Мокієвським і належав йому як рангова маєтність. 1708 переданий «у користування» київ. комендантові, 1710 — київ. губернаторові. 1727 О. був поділений на 2 частини, одна з яких належала київ. губернаторові, а друга — комендантові. При цьому з 1714 і до кінця 18 ст. номінальними власниками однієї з частин вважалися польс. графи Тарновські. Від кінця 17 ст. О. — м-ко Київ. сотні Київ. полку, із 1782 — Київ. пов. Київського намісництва, із 1797 — Київ. пов. Київської губернії. Указом рос. імп. Павла І одна з частин м-ка стала власністю генерал-лейтенанта М.Бердяєва та його нащадків, друга — держ. власністю. Із 1845 в м-ку діяли полотняна ф-ка і цегельний з-д, відбувалося 6 ярмарків на рік. 1872 новий власник кн. О.Горчаков побудував винокурний з-д. 1917—20 влада в м-ку належала Українській Народній Республіці (листопад 1917 — січень 1918, березень—квітень 1918, травень—червень 1920), більшовикам (січень—березень 1918, бе-
резень—вересень 1919, грудень 1919 — травень 1920), Українській Державі (квітень—листопад 1918), денікінцям (вересень—грудень 1919). У березні—листопаді 1918 О. був під контролем німецьких, а в травні—червні 1920 — польс. військ. 1919 О. був у зоні дій повстанців отамана Зеленого, які не раз намагалися оволодіти м-ком. На початку червня 1920 остаточно утвердилася рад. влада. Із 1923 О. — райцентр Київської округи у складі Київ. губ. Із 1932 — у складі Київ. обл. 1962 у зв’язку з укрупненням районів Обухівський р-н увійшов до складу Кагарлицького. 1966 Обухівський р-н поновлено. Із поч. 1920-х рр. О. мав статус села, від 1959 — с-ще міськ. типу, із 1979 — місто. У 1970—80-ті рр. О. перетворився на значний пром. центр. Найбільші підпр-ва — Київ. картонно-паперовий комбінат і Трипільський біохімзавод. В О. провели дитинство брати С.Бердяєв і М.Бердяєв, народився і навч. А.Малишко. Пам’ятки історії та арх-ри: археол. пам’ятки 1 тис. (див. Обухів, група археол. пам’яток), краєзнавчий музей, садиба-музей А.Малишка, пам’ятник А.Малишкові. Інформаційно-довідковий портал міста: http://www.obukhiv.com. Дж.: Книга Київського підкоморського суду (1584—1644). К., 1991. Літ.: Похилевич Л.И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 7. Warszawa, 1888; Шамрай С. Київська сотня на Гетьманщині в XVII—XVIII вв. (історикогеографічна та економічна характеристика). В кн.: Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва, зб. 1. К., 1930; ІМіС УРСР: Київська область. К., 1971; Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV—XVIII ст.: Кордони воєводств у світлі джерел. К., 1993; Домотенко Ю.К. Обухів: Історичний нарис. К., 2007. Я.В. Верменич, Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОБУХІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
