ОБОЛОНЬ — багатошарове поселення на пн. околиці Києва, на правому березі р. Почайна, широко досліджене 1966—74. Виявлено 64 жител-напівземлянок та 918 госп. ям. Переважна більшість об’єктів належить до зарубинецької культури і пізньозарубинецького часу 1—2 ст. Крім великої кількості груболіпної (горщиків і корчаг) та чорнолощеної (мисок) кераміки, в О. трапляються бронзові й залізні фібули, браслети, шпори і фрагмент прикраси з виїмчастою емаллю. Три напівземлянки з печами-кам’янками та кілька госп. ям належать до празької культури і датуються 5—6 ст. Літ.: Шовкопляс А.М. Древние и раннесредневековые славянские памятники на территории Киева. В кн.: Труды V Международного конгресса археологов-славистов, т. 4. К., 1988; Шовкопляс Г.М., Терпиловський Р.В. Кераміка рубежу нашої ери з поселення Оболонь у Києві (попередні спостереження). В кн.: Старожитності I тисячоліття нашої ери на території України. К., 2003. Р.В. Терпиловський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОБОЛОНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
