НОВОАЙДАР — с-ще міськ. типу Луганської області, райцентр. Розташов. на р. Айдар (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Населення 9 тис. осіб (2005).
Новоайдар. Пам’ятник Жертвам Голодомору 1932—1933 років на Луганщині поблизу крейдяних скель «Баранячі лоби». Фото початку 21 ст.
Як і більшість степових поселень, Н. залюднювався не раз і мав великі перерви в істор. існуванні (перші поселення на цьому місці археологи пов’язують із салтівсько-маяцькою культурою серед. 8 — поч. 10 ст., часів хозар. домінування в регіоні; назва Айдар може бути пов’язана з іменем болг. хана). Проте перше відоме укріплення на правому боці р. Айдар збудоване вже під егідою Всевеликого Війська Донського бл. 1687 (вірогідно, у зв’язку з напругою на кордоні під час Кримських походів 1687 і 1689), хоча укр. та донські козаки-промисловики відвідували ці місця й раніше (згадки Айдарської станиці, де отаманом був Яким Ку-
зовченко, є з-перед 1686; офіц. датою заснування Н. визнають 1685), а поруч із сусіднім Старим Айдаром існував давній татар. «перелаз» через річку. У переписному листі козац. містечок за 1707 вказано: «тому 20 років збудовано Новоайдарський городок і в ньому 70 мешканців». Мешканців Н. звали «новодонцями», і серед них значну частку складали особи, яких царський уряд трактував як утікачів (а ще й розкольників-старообрядців), котрих треба повернути до старих осель. Відтак новоайдарці активно підтримали Булавінське повстання 1707—1709. Царські карателі знищили містечко, а землі по р. Айдар у винагороду за участь у придушенні повстання передали Острогозькому полку слобідських козаків. 1719 Старий і Новий Айдари зараховують до міст Бахмутської провінції Азовської губернії і укріплюють за наказом царського уряду. Згодом Н. підпорядковувався Старобільському пов. Харківської губернії. До 1800 населення Н. мало статус козаків (з переведенням його на становище однодвірців бл. 400 козаків-чоловіків, аби не позбутися свого статусу, переселилися на Кубань). Перед 1862 в містечку налічувалося 2 церкви та 500 дворів, в яких мешкало 3886 жителів, щорічно відбувалося 3 ярмарки. Під час революц. подій 1917—20 осн. опонентами в регіоні були більшовики та білогвардійці з Дону. З 1923 Н. стає райцентром (ліквідований 1962 та знову відновлений 1965). Від 12 липня 1942 по 21 січня 1943 окупований гітлерівською Німеччи-
ною. Статус с-ща міськ. типу одержав 1957. Сучасна економіка регіону сфокусована на с.-г. заняттях і видобутку газу та вугілля. На території Новоайдарського р-ну розташовані заповідні землі Стрілецького степу. Гол. засіб масової інформації — газ. «Вісник Новоайдарщини». Літ.: ІМіС УРСР: Луганська область. К., 1968; Історія Луганського краю. Луганськ, 2008. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НОВОАЙДАР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
