НІСТОР Йон-Янку (Nistor Ion; 16(04).08. 1876—11.11.1962) — румун. історик, політ. і держ. діяч. Чл.-кор. (1911) та дійсний член АН Румунії (1915—48; поновлений 1990). Н. в с. Біволаріє біля Радівців, Пд. Буковина. Закінчивши Радівецький нім. ліцей (1897) та філос. ф-т Чернів. ун-ту (1904), працював викладачем ліцеїв у Сучаві (1904—07) й у Чернівцях (1907—08). Після навчання в ун-ті Відня, а також ун-тах Бухареста, Мюнхена, Берліна (1908—11), де Н. відвідував заняття з історії (загальної та середньовічної), візантології, палеографії, славістики, етнології, політичної економіки в істориків Д.Ончула, Н.Йорги, А.-Д.Ксенопола, славіста К.-Й.Їрічека, економіста К.Лампрехта та ін., завершив для Відня дві роботи: докторську «Молдавські претензії на Покуття» (1910) та габілітаційну «Зовнішньоторговельні зв’язки Молдови XIV—XV ст.» (1911), що була відзначена премією АН Румунії. 1911 став приватдоцентом кафедри пд.-сх. європ. історії у Віденському університеті, а з 1912 (по 1940) — професором і зав. такої ж кафедри в Чернів. ун-ті, в основному викладаючи історію Румунії та Буковини. Ректор Чернів. ун-ту (1920, 1933—40). Н. — почесний член Чеської академії (1935), учасник численних міжнар. конгресів істориків. Розпочавши з активного членства в нац. т-вах: «Junimea» («Молодь»; президент 1898—99), Т-во румун. к-ри і літератури на Буковині, «Румунська школа», «Румунський клуб» та ін., став членом правління Національноліберальної партії Румунії й постійним членом уряду. 1918—19 був міністром румун. уряду по управлінню Буковиною з правом видачі ординацій-законів (1918— 19), заснував Демократ. партію об’єднання, з друкованим органом «Glasul Bucovinei»; закрив нім. та укр. ліцеї; запровадив румун. мову в орг. управління; сприяв румунізації німецькомовного Чернів. ун-ту й Буковини. Згодом Н. був міністром — делегатом Буковини в уряді Й.Братіану (1922—26), беручи участь у створенні нової конституції Румунії (23 березня 1923); міністром громад. робіт (1927—28);
сенатором права (1928—33); держ. секретарем по етнічних меншинах (1933) у мін-ві праці, охорони здоров’я та соціального захисту (1935—37); міністром праці (1937—39) та міністром культів і мист-в (1939—40). Відзначений 10-ма орденами Румунії (Зірка Румунії, Корона Румунії, Хрест, орден Фердинанда) та 4-ма орденами ін. д-в. Н. різко виступав проти комунізму, соціалдемократії та націонал-соціалізму, а згодом — проти приєднання Бессарабії й Буковини до УРСР. Н. не включили до уряду Й.Антонеску, проте залишений професором філос. ф-ту в Бухаресті (1940—41). З 1941 — на пенсії, продовжуючи бути директором колекції б-ки АН Румунії (1940—45). З утворенням Румун. Нар. Республіки позбавлений членства в АН Румунії (10 червня 1948) та ув’язнений без суду в Сігеті (1948 — 8 липня 1955). П. у м. Бухарест. Опублікувавши документальні джерела до історії середньовічної Молдови, Н. спочатку виступав проти теорії «історичного права», проте у час Першої світової війни став її послідовником. У низці праць («Молдовські претензії на Покуття», Відень, 1910; «Румуни і русини на Буковині», Бухарест, 1915; «Національна боротьба на Буковині», Бухарест, 1918) Н. доводив, що слов’ян. топоніми в Молдові походять від слов’ян. племен, які рухалися в 4—5 ст. на Балканський п-ів; що молдов. територія ніколи не була під володінням Галицького князівства, а русинська мова офіційно не вживалася в Молдові; румуни — єдине автохтонне населення Буковини; українці на Буковині — це вигадка австрійців після 1848. Цю антиукр. теорію, яку заперечували буковинські науковці Р.-Ф.Кайндль, С.СмальСтоцький, М.Кордуба та ін., Румунія використала 1918—19 на Мирній конференції в Парижі для виправдання окупації укр. частини Буковини. Н. — автор понад 300 наук. праць, займався проблемами історії румун. народу від 14 до поч. 20 ст., питаннями літератури, освіти, мист-ва та к-ри Буковини. Збагатив 44-томну документальну добірку Гурмузаків на 5 томів нових матеріалів. Найважливіші
твори: «Стефан Великий» (1904), «Румуни та українці Буковини» (1915), «Чехо-словаки та румуни» (1930), «Історія церковного фонду Буковини» (1931), «Монастирі Буковини» (1931), «Олександр Добрий» (1932), «Українське питання в світлі історії» (1934), «Деякі спогади з часів возз’єднання» (1938), «Возз’єднання Буковини з Румунією» (1940), «Україна в дзеркалі молдавських хронік» (1942), «Історія Бессарабії» (1923—51), «Історія Буковини» (1951—91) та ін. Праці: Die moldauischen Ansprhche auf Pokutien. В кн.: Archiv fhr `sterreichische Geschichtsforschung. Wien, 1910; Die ausw@rtigen Handelsbeziehungen der Moldau im XIV, XV und XVI. Jhdt. Gotha, 1911; Handel und Wandel in der Moldau bis zum Ende des XVI. Jahrhunderts. Czernowitz, 1912; Rom>nii Хi rutenii din Bucovina: Studiu istoric Хi statistic. BucureХti, 1915; Der nationale Kampf in der Bukowina: Mit einer ethnographischen Karte. BucureХti, 1919; Alexandru-cel-Bun (cu ocaziunea anivers|rii de 500 ani dela moartea lui). CernauЫi, 1932; Miron Costin: ViaЫa Хi opera. BucureХti, 1942; Istoria Basarabiei, Сhisinau 1923. BucureХti, 1991; Istoria Bucovinei. BucureХti, 1991. Літ.: Iacobescu M. ViaЫa Хi activitatea istoricului Ion Nistor (1876—1962). В кн.: Studii Хi articole de istorie, vol. 11. Bucuresti, 1984; Чернівецький університет: Сторінки історії: 1875—1995. Чернівці, 1995; Login С. Istoria literaturii din rom>ne Bucovina: 1775—1918 (in Legatura cu EvoluЫia cultural| Хi politic|). CernauЫi, 1996; Павлюк О. Буковина: Визначні постаті 1774—1918. Біографічний довідник. Чернівці, 2000; Satco E. Enciclopedia Bucovinei, vol. 2. Suceava, 2004. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НІСТОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
