НИКОН (р. н. невід. — п. 1088) — політ. і церк. діяч, літописець. Бл. 1058 оселився разом із засновником Києво-Печерського монастиря Антонієм Печерським у печері поблизу Дніпра. Викликав гнів вел. кн. київ. Ізяслава Ярославича через те, що постриг у ченці сина боярина Іоанна й одного з наближених до князя людей. Був змушений податися до Тмуторокані, де заснував монастир. 1067 приїхав до Києва з дорученням домогтися поставлення на престол Тмуторокані кн. Гліба Святославича. 1068 Н. повернувся до Печерського монастиря й займався літ. працею. За свідченням «Житія Феодосія Печерського», Н. «делает книги». Засудив скинення з київ. великокняжого престолу черніг. кн. Святославом Ярославичем старшого брата Ізяслава Ярославича і знову поїхав до Тмуторокані, звідки вернувся вже по смерті Святослава Ярославича, бл. 1077. Від 1078 і до смерті Н. був ігуменом Печерського монастиря. 1073 склав літописний (Печерський) ізвод, в якому, імовірно, уперше з’явилася розбивка по роках. Цей ізвод ліг у підвалини Початкового літопису 1095, що, у свою чергу, став основою «Повісті временних літ». Літ.: Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. СПб., 1908; Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.—Л., 1947. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НИКОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
